У рамках проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 105-річчя від дня народження українського письменника та кінодраматурга Юрія Оліферовича Збанацького (1914–1994), представляємо документи з особового фонду (ф. 663), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Юрій Оліферович Збанацький народився 1 січня 1914 р. у с. Борсуків Козелецького району на Чернігівщині в селянській родині. Початкову школу закінчив у рідному селі, семирічну – у м. Остер. Згодом навчався у Чернігівському педагогічному технікумі, на заочному відділенні мовно-літературного факультету Ніжинського педагогічного інституту, який закінчив у 1937 р.

З 1931 р. працював вчителем у с. Новий Глибів, а у 19 років став директором школи. У 1932 р. друком вийшов перший вірш молодого вчителя. У 1938 р. Юрій Збанацький очолив Остерський районний відділ народної освіти, а пізніше став редактором районної газети. У липні 1940 р. був призначений редактором Остерської районної газети.

Юрій Збанацький–учасник Другої світової війни з 1941 по 1945 рр.

У 1944–1945 роках перебував на військовій службі в Українському штабі партизанського руху (УШПР). У 1944 р. Юрію Оліферовичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1944 р. були опубліковані його перші нариси та оповідання. По завершенні війни викладав літературу в Київському педагогічному інституті, згодом очолив його філологічний факультет.

З 1948 р. став членом Спілки письменників СРСР. З 1949 р. працював на відповідальних та керівних посадах в Спілці письменників України. У 1971 р. його обрали секретарем правління Спілки письменників України та першим секретарем правління Київської письменницької організації.

У 1970 р. письменник став Лауреатом Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка за роман «Хвилі» (виданий у 1967 р.).

Юрій Збанацький обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9 скликання. У складі делегації УРСР він неодноразово брав участь у сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

У 1975 р. за низку дитячих творів був нагороджений літературною премією ім. Лесі Українки. До найбільш відомих його творів відносяться оповідання для дітей і дорослих «На все життя» (1950 р.), «Над Десною» (1951 р.), «Старший брат» (1952 р.); романи «Переджнив’я» (1955 р.), «Малиновий дзвін» (1958 р.), «Кують зозулі» (1975 р.) та ін.

Його повісті «Між добрими людьми», «Морська чайка», «Курячий бог» були екранізовані на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Помер письменник 25 квітня 1994 р. в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Документальні матеріали до ЦДАМЛМ України письменник почав передавати у 1974 р. Його особовий фонд включає в себе, переважно, творчі матеріали 1940-1970 рр. – рукописи та машинописи оповідань, казок, нарисів та ін. Значну частину документів становлять матеріали про відзначення творчих здобутків письменника, а також матеріали, зібрані ним для створення своїх майбутніх творів; рецензії та відгуки на твори Ю. О. Збанацького; образотворчі матеріали.

Документи, що стосуються діяльності та творчості письменника, зберігаються також у фондах інших діячів української культури: Ю. І. Яновського (Ф. 17); А. С. Малишка (Ф. 22); М. П. Стельмаха (Ф. 66); Ю. К. Смолича (Ф. 169); Л. В. Забашти (Ф. 517); М. П. Бажана (Ф. 535) та багатьох інших.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду Ю. О. Збанацького (ф. 663, оп. 1;оп. 1 пр 1;оп. 2; оп. 3; оп. 3 пр.) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».

Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури та української культури в цілому ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

• 

• 

• 

• 

• 

Інформацію підготувала провідний архівіст відділу використання інформації документів, М. Н. Мойсик