Станіслав Пилипович Людкевич

С. П. Людкевич у Відні. Фотокопія. 1905 р. ЦДАМЛМ України, ф. 913, оп. 1, од. зб. 5, арк. 1.

У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 140-річчя від дня народження українського композитора, музикознавця, лауреата Шевченківської премії (1964) Станіслава Пилиповича Людкевича (1879–1979) представляємо документи з особового фонду (ф. 913), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ України).

Станіслав Людкевич народився 24 січня 1879 р. у м. Ярослав на Підкарпатті (нині – Польща). Після закінчення Ярославської вищої гімназії здобував освіту на філологічному відділенні філософського факультету Львівського університету (1898–1901), у консерваторії Галицького музичного товариства (1897–1899) та музично-історичному інституті Віденського університету (1906–1908). Теорії композиції навчався у М. Солтиса та О. Цемлінського. У 1901–1907 рр. викладав у гімназіях Перемишля та Львова, де одним з його учнів був І. Крип’якевич.

У 1905–1907 р. працював у редакції журналу «Артистичний вісник». У 1910–1914 рр. був директором заснованого ним та А. К. Вахнянином у 1903 р. Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка у Львові. Керував хорами «Боян», «Бандурист», «Сурма». У 1914 р. мобілізований до австрійської армії, невдовзі потрапив у полон та утримувався у Казахстані, звідки повернувся у 1918 р. У 1919–1939 рр. викладав теоретичні дисципліни у Вищому музичному інституті (з 1939 р. – Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка), у 1939–1972 рр. був професором та завідувачем кафедри музики і композиції. З 1936 р. очолював музикологічну комісію НТШ. У 1939–1951 рр. – старший науковий співробітник Львівської філії інституту фольклору АН УРСР.

Станіслав Людкевич є автором понад 30 музичних творів. Творчим дебютом став гімн «Вічний революціонер» на слова І. Франка. Найвідомішими творами є симфонія-кантата «Кавказ» (1902–1913) та вокально-симфонічна кантата «Заповіт» (1934) на слова Т. Шевченка, за які у 1964 р. композитору була присуджена Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка. Інші відомі композиції митця: симфонічні поеми «Каменярі» (1926), «Веснянки» (1935), «Дніпро» (1947), «Не забудь юних днів (1956), «Наше море» (1957), «Мойсей» (1962); опери «Бах Кохба» (1926), «Довбуш» (1955); кантата «Наймит» (1941); хорові та фортепіанні композиції («Стрілецька рапсодія» (1928), «Прикарпатська симфонія» (1952)). Митець також брав участь у десятках фольклорних експедицій та здійснив обробку народних пісень «Колискова», «Ой, Морозе, Морозенку», «Про Бондарівну». Все життя боровся за збереження українських народних традицій в музиці, виступав на підтримку переслідуваних владою митців (наприклад, у 1964 р. добився реабілітації заарештованого у 1948 р. композитора В. Барвінського). Станіслав Пилипович Людкевич помер 10 вересня 1979 р. у м. Львові.

Документи, що зібрані у фонді С. П. Людкевича, були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України Л. З. Мазепою у 1981 р. та дружиною композитора З. К. Штундер у 1984 р. Вони охоплюють період з 1890-х рр. до 1979 р. Фонд налічує 13 од. зб. Представлені творчі документи композитора (копії нотних рукописів партитур 3 пісень), матеріали про фондоутворювача (документи щодо присвоєння Шевченківської премії, запрошення на ювілейний концерт, афіші, буклети) та образотворчі матеріали (портретні та групові фото С. П. Людкевича, фото його батьків).

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відскановані описи особового фонду С. П. Людкевича (ф.913, оп. 1оп. 1 пр.) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».

Запрошуємо дослідників і шанувальників української музики ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік