У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 155-річчя від дня народження українського письменника, громадського діяча Михайла Михайловича Коцюбинського (1864–1913) представляємо документи, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Михайло Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у м. Вінниці у сім’ї державного службовця.Освіту здобував у початковій школі міста Бар (1875–1876 рр.), до якого переїхав разом з родиною. У 1876–1880 рр. навчався у духовному училищі в м. Шаргороді на Вінниччині. Під впливом творів Т. Шевченка та Марка Вовчка вирішив стати письменником.
У 1881 р. його родина повернулася до Вінниці. Через хворобу матері та смерть батька у 1886 р. Михайло Коцюбинський залишився єдиним годувальником. У 1886–1889 рр. заробляв на життя приватними уроками та займався самоосвітою. У 1891 р. екстерном склав іспити на народного учителя у Вінницькому реальному училищі, після чого працював репетитором. Перебував під таємним наглядом Подільського жандармського управління через пропаганду революційних та самостійницьких ідей та зв’язки з новоствореним таємним полтавським товариством «Братство тарасівців». Упродовж 1891 р. працював домашнім вчителем у родині бухгалтера в с. Лопатинці. У 1892–1896 рр. працював у Одеській філоксерній комісії, яка боролась з шкідниками винограду у Таврійській і Бесарабській губерніях. Подорожі селами допомагали письменнику накопичувати матеріал для циклів «молдавських» і «кримських» оповідань. Він знав 9 мов, серед яких французька, грецька, кримськотатарська, циганська. У 1896 р. одружився з громадською діячкою Вірою Дейшою, з якою познайомився у 1894 р. у Києві на з’їзді «Громади». Вона народила йому 4 дітей.
У 1897–1898 рр. працював у редакції житомирської газети «Волинь».У березні 1898 р. надовго переїхав до м. Чернігова, де працював у земській управі діловодом, потім завідував столом народної освіти і редагував «Земський збірник Чернігівської губернії». З 1900 по 1911 рр. працював у Чернігівському статистичному бюро. Під час революції 1905 рр. неодноразово викликався на допити в Чернігівський корпус жандармів. Щосуботи у будинку Коцюбинських збиралися молоді письменники В. Блакитний, М. Вороний, П. Тичина та інші.
Михайло Коцюбинський одним з перших почав писати модерну українську прозу. В літературі дебютував у 1884 р. твором «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма», який критики зустріли прохолодно. Він продовжував писати, але не друкувався до 1890 р., коли в ході поїздки до Львова познайомився з І. Франком та іншими львівськими літераторами і почав публікувати вірші у журналах «Дзвінок», «Правда», «Зоря» (перший вірш – «Наша хатка»). У 1891 р. написав оповідання «Харитя», «Ялинка» та ін. Під час служби в Криму та Бесарабії написав твори «Для загального добра» (1895), «Відьма» (1898), «В путах шайтана»та ін. (1899). Вони написані у романтичному та героїчному стилях.
З 1901 р. писав у жанрі соціально-психологічної новели: «Лялечка» (1901), «Дорогою ціною» (1901), «На камені» (1902), повість «Fatamorgana» (1904), новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Як ми їздили до криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон» (1911) та ін. У 1911 р. відвідав Гуцульщину, після чого в 1912 р. опублікував повість «Тіні забутих предків» – визнаний літературний шедевр, екранізований у 1964 р. Сергієм Параджановим. Під час лікувальних поїздок на о. Капрі (Італія) у 1911–1912 рр. (хворів на астму та туберкульоз) Михайло Коцюбинський написав новелу «Коні не винні» та оповідання «Подарунок на іменини».
Життя Михайла Коцюбинського обірвалося 25 квітня 1913 р.
Документи про життя і творчість М. М. Коцюбинського відклалися у невеликій кількості у фондах українських діячів мистецтва та літературних критиків. Більшість з них зосереджені у фондах № 375 (фонд А. Х. Середи), №464 (фонд П. Г. Тичини) та № 940 (фонд діячів української культури Коцюбинських). Це переважно фотокопії фотографій М. М. Коцюбинського, обкладинки до його книг, ілюстрації до творів, листи, статті і спогади про нього.
Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Копія фото М. М. Коцюбинського з дружиною Вірою Дейшою. [1896 р.]. ЦДАМЛМ України, ф. 96, оп. 1, од. зб. 111, арк. 1. 
Листівка М.М. Коцюбинського поету Миколі Чернявському. Ксер. Авт. 1902 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1297, оп. 1, од. зб. 788, арк. 1. 
Автограф та підпис М. М. Коцюбинського з колекції А. Х. Середи. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 375, оп. 1, од. зб. 403, арк. 1-2. 
М.М. Коцюбинський, І.Я. Франко, В. Гнатюк. м.Львів. 1905 р.ЦДАМЛМ України, ф. 541, оп. 1, од. зб. 35, арк. 1. 
Фотокопія протоколу допиту М. М. Коцюбинського в Чернігівському корпусі жандармів. 18.10.1905 р. ЦДАМЛМ України, ф. 940, оп. 1, од. зб. 265, арк. 1. 
М. М. Коцюбинський. Новела «Він йде!». Фотокопія. Авт. [1906 р.].ЦДАМЛМ України, ф. 464, оп. 1, од. зб. 12689, арк. 3. 
Фото М. М. Коцюбинського (крайній справа). 1911 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1297, оп. 1, од. зб. 788, арк. 1. 
Лист М.М. Коцюбинського П.Г. Тичині про необхідність перекладу класичних творів на українську мову. Олів. Авт. о. Капрі (Італія).09.02.1912 р. ЦДАМЛМ України, ф. 464, оп. 1, од. зб. 6535, арк. 14. 
Ф.В. Коцюбинський. Ілюстрація до новели М. М. Коцюбинського «Дорогою ціною». Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 940, оп. 4, од. зб. 176, арк. 4. 
Копія фото М.М. Коцюбинського, подароване П.Г. Тичині Вінницьким музеем імені М. М. Коцюбинського. ЦДАМЛМ України, ф. 464, оп. 1, од. зб. 9573, арк. 1. 
Ф. В. Коцюбинський. Ілюстрація до повісті М. М. Коцюбинського «Тіні забутих предків». ЦДАМЛМ України, ф. 940, оп. 4, од. зб. 176, арк. 15. 
Спогади Х. М. Коцюбинського про М. М. Коцюбинського. Авт. 1928 р. ЦДАМЛМ України, ф. 940, оп. 2, од. зб. 1, арк. 13. 
Автор невст. Ліногравюра «Тіні забутих предків». 1967 р.ЦДАМЛМ України, ф. 358, оп. 2, од. зб. 12, арк. 1. 
Твори М. М. Коцюбинського. З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України.
Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук,Ігор Резнік