У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди відзначення 90-річчя від дня народження українського літературознавця, літературного критика, поета, перекладача, дисидента та правозахисника Івана Олексійовича Світличного (1929–1992), представляємо документи з його особового фонду (Ф. 1217), що зберігається у Центральному державному архіві-літератури і мистецтва України.
Іван Олексійович Світличний народився у с. Половинкине на Луганщині в родині колгоспників. Спочатку навчався у Половинківській школі, а згодом – у Старобільській, яку у 1947 р. закінчив із золотою медаллю. У 1947 р. вступив на філологічний факультет Харківського державного університету ім. О. М. Горького (нині ХНУ ім. Каразіна). Після закінчення вишу з відзнакою, одразу ж у 1952 р. вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН УРСР. Писав наукову роботу під керівництвом академіка О. І. Білецького. У 1955 р. обійняв посаду завідувача відділом критики журналу «Дніпро», а через два роки став відповідальним секретарем журналу «Радянське літературознавство». Упродовж 1957–1963 рр. працював молодшим науковим співробітником Інституту літератури, далі – в Інституті філософії, згодом – у Товаристві охорони природи.
Вперше арештований у 1965 р. за статтею 62.1 «Антирадянська агітація і пропаганда», був звільнений через 8 місяців.У 1965 р. у зв’язку з переслідуванням публікувався під псевдонімом або чужим прізвищем. Після другого арештув 1972 р. І. О. Світличний був засуджений за тією ж статтею на 7 років таборів та 5 років заслання. Ув’язнення у таборі відбував у Пермській області, а заслання – в Алтайському краї (Усть-Кан, Майма). У 1981 р. пережив тяжкий інсульт, отримав інвалідність І-ї групи. Відбувши покарання, повернувся до Києва у 1983 р. У 1989 р. Світличного нагороджено Премією імені Василя Стуса та посмертно у 1994 р. – Державною премією України імені Тараса Шевченка.
У наслідок тяжких хвороб І. О. Світличний помер 25 жовтня 1992 р.
І. О. Світличний був послідовником харківської філологічної школи. Його аналітичні статті стосувалися творів літераторів 1960-х років та були присвячені критиці тогочасної заідеологізованої літератури(«Про внутрішню суперечність художнього образу», «Художні скарби «Великого льоху»», «Коментар критичний до коментаря наукового» тощо). Однією із знакових робіт І. О. Світличного є рецензія «На калині клином світ зійшовся» на збірку І. Калинця «Відчинення вертепу». Вагомими напрямом діяльності Світличного була праця над словниками. Так, у 1970 р. вийшла його рецензія на тритомний «Російсько-український словник», в якій І. О. Світличний підкресливйого русифікаторську спрямованість.
Вже під час перебування у таборі в 1976 р. написав статтю «Духовна драма Шевченка», яка буде опублікована лише у 1990 р. у збірці «Серце для куль і для рим». Світличний наголошував на перегляді аналізу «Кобзаря» за системою «добрі люди» – «лихі пани».
З поетичного доробку І. О. Світличного найбільш знаковими є – «Моя свобода», «Жалісний сонет», «Відчай», «Голова на палі» та ін., а також слід відзначити написану у таборі поему «Курбас».
Вагому частину творчої спадщини І. О. Світличного складають переклади робіт з французької, чеської, сербської, польської, турецької та інших мов. Світличний представив оригінальну інтерпретацію на поезію Беранже, яку опубліковану у видавництві «Дніпро» у 1970 р.
Документи І. О Світличного були передані до ЦДАМЛМ України у 1990 р. й у 1995 р. вдовою Л. П. Світличною, Н.І. Міняйловою, С.Д. Попель та В. Ю. Осадціним. Архів надійшов на опрацювання у травні 2003 р. У фонді Івана Світличного зберігаються переклади французьких творів, наукові статті І. О. Світличного та його фотографії. Також матеріали, що стосуються творчості та діяльності І. О. Світличного зберігаються у фондах діячів української культури: Сверстюка Є. П. (Ф. 1153), Вовк В. (Ф. 1212),Корогодського Р. М. (Ф. 1297) та інших, серед яких фонд Документів діячів культури і мистецтва з відомчих архівів прокуратури, суду і органів КДБ УРСР (Ф. 1196).
Запрошуємо дослідників та поціновувачів української культури ознайомитися з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду І. О. Світличного Ф. 1217 (Оп. 1), до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».
Уривок з довідки про речові докази по кримінальній справі, вилучені 31 серпня – 2 вересня 1965 р. з квартири Івана Світличного. Маш. ЦДАМЛМ України, ф. 1196, оп. 1, од.зб. 10, арк. 29. 
Фото Віри Вовк та Івана Світличного[1965 р.]. ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 1, од.зб. 587, арк. 18. 
Ірпінь, будинок творчості.Фото: (зліва направо) Іван Світличний, у центрі – Оксана Пахльовська, крайня справа – Михайлина Коцюбинська, [1965 – 1967 рр.]. ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 1, од.зб. 608, арк. 42. 
Під Пущею Водицею, 1967.Фото. Іван Світличний – другий ліворуч., Надія Світлична з сином – друга з справа, 1967 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 1, од.зб. 608, арк. 46. 
Витяг з протоколу додаткового допиту обвинуваченого І. О. Світличного. Авт.29 листопада 1972 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1196, оп. 1, од.зб. 21, арк. 21. 
Фото І. О. Світличного 1987 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1217, оп. 1, од.зб. 7, арк. 5. 
Уривок зі спогадів Романа Корогодського «Садівник». Авт. Чернетка. 1994 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1297, оп. 1, од.зб. 150, арк. 15. 
Уривок зі спогадів Є. О. Сверстюка «Трудівник». Авт. Чернетка. 1995 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1153, оп. 2, од.зб. 26, арк. 2. 
З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України
Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів, канд. іст. наук О. Бублик.
