У рамках віртуального проекту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 20-те інформаційне повідомлення, присвячене представнику «Розстріляного відродження», українському поету, прозаїку, футуристу Олексі Федоровичу Влизьку (1908–1934).
Олекса Влизько народився 17 лютого 1908 р. на ст. Боровьонка Новгородської губернії у родині дяка. У 1917 р. переїхав з родиною у с. Сигнаївка на Черкащині. Навчався в початковій школі та гімназії в с. Лебедині. У 13 років важко перехворів на скарлатину, через що повністю втратив слух (за іншою версію (краєзнавця Г. Черкаської) – поет втратив слух, бо пірнав у 14-річному віці (1922 р.) у крижану ополонку, рятуючи брата Авеніра. У 1921 р. переїхав з рідними до Києва. Освіту здобував на філологічному факультеті Київського університету. Одружився з Тіною Красицькою, донькою художника Фотія Красицького – онука Тараса Шевченка.
Олекса Влизько почав писати в юнацькому віці та завдяки своїм баладам швидко став улюбленцем студентської молоді та зіркоюпершої величини в середовищі футуристів. Поет писав російською, доки самостійно за словниками не вивчив українську мову. За сприяння Б. Антоненка-Давидовича дебютував у 1925 р. віршем «Серце на норд» у київському журналі «Глобус». У наступні роки активно друкувався у газетах і журналах «Молодняк», «Літературна газета» (друкований орган ВУСПП), «Культура і побут», «Життя і революція», «Червоний шлях» та ін.
У середині 1920-х рр. познайомився з М. Семенком та долучився до напряму український футуризм, друкувався в журналі футуристів «Нова генерація». Був членом літературних спілок «Молодняк» і ВУСПП.
У 1927 р. Україною розповсюдилася новина про смерть Олекси Влизька, яку він сам незабаром спростував іронічною заявою в пресі. Ця містифікація була одним з улюблених прийомів футуристів. Упродовж 1928 р. поет подорожував Німеччиною, потім – країнами Центральної Азії в районі гірської системи Памір.
Першу збірку «За всіх скажу» Олекса Влизько опублікував у 1927 р. Критики та публіка високо оцінили творчий дебют молодого поета, який був нагороджений премією Народного комісаріату освіти. Це посприяло виходу у Харкові наступних його збірок: «Поезії» (1927), «Живу, працюю» (1930), «Hoch, Deutchland» (1930), «Книга балад» (1930), «Рейс» (1930), «Поїзди ідуть на Берлін» (1931), «Моє ударне» (1931), «П’яний корабель: морські вірші», «Мій друг Дон Жуан» (1934). У своїх баладах поет переважно змальовував екзотику морської стихії, небуденні моменти життя, враження від подорожей Німеччиною та Азією. Однак літературні критики вбачали у збірках 1930-х рр. завуальовану критику поетом комуністичної ідеології, політики індустріалізації та «залізної завіси». Наприклад, у «Книзі балад» (1930) є рядки: «Але найбільше нещасна країна, –це рідна країна моя. – Хай здохне володар її. –Ніколи не поклонюсь йому я».
У грудні 1934 р. після загибелі С. М. Кірова Олекса Влизько та десятки інших письменників були арештовані НКВД та звинувачені у членстві в ОУН (Об’єднанні Українських Націоналістів) (так в документі).На допитах йому закидали, що він разом з іншими були емісарами Євгена Коновальця та заслані до Харкова з метою формування місцевих осередків Організації українських націоналістів. Поет своєї вини так і не визнав. 14 грудня 1934 р. Виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР в Києві винесла Олексі Влизьку та ще 13 обвинуваченим (серед яких були письменники Г.М. Косинка-Стрілець, Р. І. Жевченко, К. С. Буревій, М. Г. Оксамит та інші) смертний вирок за приналежність до контрреволюційної терористичної організації (статті 54-8, 54-11 КК УРСР).Митці були розстріляні того ж дня. У 1958 р. Олекса Влизько був реабілітований посмертно.
О. Ф. Влизько. З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України. 
О.Ф. Влизько. Поезія «Балада про остаточно короткозоре Ельдорадо».Друк з авт. правками. Б/д.ЦДАМЛМ України, ф. 584, оп. 1, од. зб. 154, арк. 7. 
На фото – члени спілки «Молодняк»: верхній ряд (зліва): Л. Смілянський, П. Радченко, І. Шевченко, Б. Коваленко, А. Клоччя; нижній ряд: О. Корнійчук, М. Шеремет, О. Влизько. 1930-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 877, оп. 1, од. зб. 18, арк. 2. 
На фото – члени спілки «Молодняк»: верхній ряд (зліва): Л. Смілянський, П. Радченко, І. Шевченко, Б. Коваленко, А. Клоччя; нижній ряд: О. Корнійчук, М. Шеремет, О. Влизько. 1930-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 877, оп. 1, од. зб. 18, арк. 2. 
О. Ф. Влизько. Вірш зі збірки «Hoch, Deutchland» (1930). З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України. 
Лист О.Ф. Влизька письменнику В. С. Кузьмичу на літературну тематику. Авт. 1930-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 819, оп. 1, од. зб. 53, арк. 1. 
Спогади літературознавця П. М. Усенка про роль О. Ф. Влизька у громадському і літературному житті країни. Маш., авт. Б/д.ЦДАМЛМ України, ф. 593, оп. 1, од.зб. 33, арк. 103. 
Стаття М. К. Холодного про О.Ф. Влизька «Бетховен української поезії». Маш. з авт. правками. 1970 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1348, оп. 1, од.зб. 13, арк. 35. 
Вирок Виїзної колегії Верховного Суду УРСР О.Ф. Влизьку і акт про його виконання. Ксер. Маш. 14 грудня 1934 р. ЦДАМЛМ України, ф. 1196, оп. 3, од. зб. 1, арк. 20-22. 
Витяг з протоколу засідання секретаріату Правління СПУ про відзначення 70-річчя О.Ф. Влизька. ЦДАМЛМ України, ф. 593, оп. 1, од. зб. 33, арк. 105. 
Збірки О. Ф. Влизька. З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України.
Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук,Ігор Резнік