Костянтин Олексійович Гордієнко

Фото К. О. Гордієнка у с. Лебедині. 1940 р. ЦДАМЛМ України, ф. 267, оп. 2, од. зб. 29, арк. 1.

У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 120-річчя від дня народження українського письменника, лауреата Шевченківської премії Костянтина Олексійовича Гордієнка (1899–1993), представляємо документи з його особового фонду (Ф. 267), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Костянтин Гордієнко народився 3 жовтня 1899 р. у с. Микитинці на Хмельниччині. Навчався у місцевій школі. У 1910 р. переїхав з рідними до м. Одеси. У 1917 р. закінчив Одеську ремісничу школу, отримавши спеціальності слюсаря та токаря. Працював у майстернях, хімічному і рафінадному заводах, у редакціях одеської газети «Більшовик» (1920 р.) і повітової газети «Червоне село» (1921 р., Балтський повіт, Поділля). Тут він та інші молоді автори здобували письменницький досвід: писав статті, нариси, зарисовки на тему сільського життя. У 1922–1927 рр. письменник мешкав у Харкові, був членом спілки письменників «Гарт», працював у газеті «Вісті ВУЦВК» разом з В. Блакитним, О. Довженком та Остапом Вишнею. Брак літературної освіти компенсував наполегливим самонавчанням та бесідами з досвідченими майстрами слова. З 1923 р. почав друкувати у газетах і журналах оповідання («Весняний час», «Буденна історія», «Як я був редактором повітової газети») та видавати невеличкі книжечки.

З 1929 р. жив у селі поблизу м. Лебедин на Сумщині, оскільки вважав, що для того, щоб писати про життя селян, треба жити у сільському середовищі. З 1934 р. К. Гордієнко – член Спілки письменників України. У роки війни працював у редакції газет «Соціалістична Харківщина» і «Радянська Україна».

К. Гордієнко почав писати у 1920 р., коли працював у газетах. Відомий романами і повістями, у яких відображені бурхливі соціально-економічні перетворення на селі у ХХ ст.: «Червоні роси» (1926), «Автомат» (1928), «Славгород» (1929), «Повість про комуну» (1930), «Атака» (1931), «Зерна» (1934), «Діти землі» (1937), «Чужу ниву жала» (1940), «Дівчата-подруги» (1941), «Листи до друзів» (1942), «Вірність» (1943), «Сильніше смерті» (1946), «Б’ють джерела» (1947), «Заробітчани» (1949), «Цвіти, земля» (1951), «Дівчина під яблунею» (1954), «Сім’я Остапа Тура» (1958), «Зимова повість» (1965), «Буймир» (1968).

У 1973 р. К. Гордієнко став лауреатом Шевченківської премії за трилогію «Чужу ниву жала» (1940), «Дівчина під яблунею» (1954), «Буймир» (1968).

К. Гордієнко писав і дитячі оповідання: «Федько» (1925), «Ладька» (1930), повість про виховання школярів «Буян» (1938). Окрім художніх творів, письменник є автором книг спогадів і роздумів про літературу і мову: «Лінія пера» (1932), «Слово про слово» (1964), «Рясне слово» (1978).

‘Костянтин Гордієнко помер 18 грудня 1993 р. у м. Харкові. Документи, що зібрані у фонді К. О. Гордієнка, були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України К. О. Гордієнком особисто у 1970–1971 рр. та 1979 р. Вони охоплюють період з 1922 р. до 1979 р. Фонд налічує 110 од. зб. Основний масив документів складають творчі матеріали (машинописи і рукописи прозових творів, статті, підготовчі матеріали); образотворчі матеріали (індивідуальні та групові фотографії); матеріали до біографії (автобіографія 1970 р., посвідчення, вітальні адреси, телеграми, листівки); епістолярна спадщина. Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відскановані описи особового фонду К. О. Гордієнка (ф. 267 оп. 1, ф.267 оп. 2) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».

Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук,Ігор Резнік