Іван Іванович Падалка

У рамках нового віртуального проекту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 22-е інформаційне повідомлення, присвячене представнику «Розстріляного відродження», українському художнику та педагогу Івану Івановичу Падалці (1894–1937).
Іван Падалка народився 15 листопада 1894 р. У с. Жорнокльови на Черкащині у селянській родині. Освіту здобував у церковнопарафіяльній та двокласній міністерській школах.
Мистецької майстерності навчався у Миргородській художньо-промисловій школі (1909–1912 рр.) у живописця Опанаса Сластіона. Однак, наприкінці 1912 р. був відрахований за організацію шкільного страйку. Переїхав до Полтави, де півроку працював в етнографічному музеї і виготовляв копії українських килимів для ткацької майстерні колекціонера Богдана Ханенка.
Підробіток у Полтаві дав змогу Івану Падалці продовжити навчання у Київському художньому училищі (1913–1917 рр.) та в Українській академії мистецтв у майстерні Михайла Бойчука (1917–1920 рр.). Протягом навчання в УАМ займався оформленням будівель до революційних свят, агітаційних потягів і пароплавів, виконував ілюстрації до книг, брав участь у розписі стін Луцьких військових казарм у Києві.
Після закінчення УАМ Іван Падалка був командирований до Миргородського керамічного технікуму (1920–1922 рр.), де був вчителем керамічного малювання. У 1922 р. переїхав до Межигірського керамічного технікуму (1922–1925 рр.). Потім працював на посаді професора у Харківському художньо-промисловому (1925–1934 рр.) і Київському (1934–1936 рр.) художніх інститутах. Був членом Асоціації революційного мистецтва України.
Іван Падалка є автором значної кількості творів мистецтва: живописних –«Автопортрет», «Атака червоної кінноти», «Двоє», «Збирання баклажанів», «Збирання яблук», «Змагання шахтарів», «Молочниці», «Натюрморт», «Портрет Валер’яна Поліщука», «Портрет дружини Марії Пасько», «Українка», «Фотограф на селі»; графічних – «Вантажники», «Несуть товариша», «Пастушок», «Повстанці», «Портрет Григорія Сковороди», «Селяни», «Червона кіннота»; ілюстрацій до книжок «Енеїда», «Кобзар», «Леґенди Татр», «Небіж Рамо», «Слово о полку Ігоревім», «Черниця»; обкладинок до видань творів Василя Вражливого, Майка Йогансена, Л. Квітко, І. П. Котляревського, І. С. Нечуя-Левицького, Олеся Досвітнього, Ю. К. Смолича, П. М. Усенка, І. Я. Франка та інших письменників;
декоративних тарілок та інших керамічних виробів; плакатів та серії гравюр на дереві «Дніпрельстан». Також митець є автором теоретичних статей, що публікувались у журналах «Мистецтво» і «Нове мистецтво».
Картини Івана Падалки разом з творами інших «бойчукістів» увійшли до експозиції 15 міжнародних художніх виставок, що відбувались у 1928–1933 рр. у Німеччині, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Чехії, Данії, Англії, Франції, Японії, Італії, Польщі.
29 вересня 1936 р. Іван Падалка був заарештований групою працівників НКВС за звинуваченням у членстві в контрреволюційній організації. 13 липня 1937 р. Військова Колегія Верховного Суду СРСР засудила його до розстрілу як «учасника націонал-фашистської терористичної організації, що ставив за мету відторгнення України від СССР та реставрацію капіталізму». Того ж дня вирок було виконано. Місце поховання митця не встановлене. 1 лютого 1958 р. у результаті перегляду його справи Військовою Колегією Верховного Суду СРСР був посмертно реабілітований.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•