У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 100-річчя від дня народження українського перекладача, лексикографа, поліглота Миколи Олексійовича Лукаша (1919–1988), представляємо документи з його особового фонду (Ф. 888), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Микола Лукаш народився 19 грудня 1919 р. у м. Кролевці на Сумщині. Змалку проявляв здібності до вивчення мов (всього ж знав їх близько 30-ти). У 1937 р. закінчив місцеву середню школу, після чого вступив на історичний факультет Київського університету. Під час навчання підробляв у «Архіві давніх актів», де перекладав на українську мову польські документи про Коліївщину. Зароблені кошти витрачав на придбання історичних праць М. Грушевського, М. Костомарова, М. Максимовича.
Через нерозділене кохання на рік полишив навчання й працював вчителем у селах Київщини. У 1941 р. евакуйований разом з університетом до Харкова. Під час авіанальоту був поранений осколком у ногу і ледве не помер від гангрени. Після одужання працював перекладачем у місцевій прокуратурі, викладав англійську та німецьку в Харківському педінституті іноземних мов та сільськогосподарському інституті.
У 1953 р. вийшов перший переклад М. Лукаша – трилогії Андре Стіля «Перший удар». У 1955 р. надруковано «Фауст» – кращий твір у кар’єрі перекладача, який приніс йому всесвітню славу. Над цим перекладом він працював 18 років.
У 1956 М. Лукаш вступив до Спілки письменників України (далі – СПУ), отримавши рекомендації поетів М. Терещенка та М. Рильського. З 1955 по 1973 рр. М. Лукаш здійснив низку перекладів: «Дон Кіхот» М. Сервантеса, «Пані Боварі» Г. Флобера (1955), «Овеча криниця» Лопе де Веги (1962), «Декамерон» Дж. Бокаччо (1964), вірші Г. Гейне (1956), Р. Бернса (1965), Ф. Шіллера (1967), П. Верлена (1968) та ін. Будучи сміливим перекладачем-новатором, в умовах русифікації надавав перекладам українського національного колориту і всі переклади робив з оригіналів, а не зі схваленого владою російського варіанту.
У 1973 р. отримав однокімнатну квартиру в Києві, куди переїхав з комуналки. У цьому ж році, після арешту і ув’язнення М. Дзюби, Микола Лукаш надіслав листа до Верховної Ради, Верховного суду й Прокуратури УРСР, у якому пропонував самому відбути цей термін замість хворого на сухоти М. Дзюби. М. Лукаш негайно був виключений з СПУ і не мав змоги друкуватися. Збірка перекладів поезій поета Аполлінера так і не вийшла в світ. Заощаджень М. Лукаш не мав і змушений був жити впроголодь, позичаючи гроші у знайомих. Така ситуація тривала до 1979 р., коли новий редактор журналу «Вітчизна» В. Коротич запропонував йому перекладати вірші з угорської.
У 1986 р. на хвилі «перебудови» перекладач був повторно прийнятий до СПУ. Розпочав працювати над фундаментальною працею – перекладом роману Ф. Рабле «Гаргантюа і Пантагрюель», який завершити не встиг. Микола Лукаш пішов з життя 29 серпня 1988 р. у м. Києві, похований на Байковому кладовищі.
Документи, що зібрані у фонді М. О. Лукаша, були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України ним особисто у 1970 р. та поетом і мистецтвознавцем Леонідом Череватенком у 1999–2001 рр. Вони охоплюють період з 1933 р. до 1997 р. Фонд налічує 6 од. зб. Також документи про Миколу Лукаша відклалися у фонді №590 Спілки письменників України (особова справа за 1955–1988 рр.) та в особових фондах українських митців: №42 письменника-байкаря Микити Годованця, №143 поета і перекладача Івана Виргана, №464 поета Павла Тичини, №812 письменника Анатолія Дімарова, №1153 письменника Євгена Сверстюка, №1212 письменниці Віри Вовк, №1398 поетеси Вікторії Віти.
У фонді М. Лукаша зберігаються рукописи його перекладів «Дон Кіхота» М. Сервантеса та Декамерона» Дж. Бокаччо; групові фотографії митця в колі однокласників, родичів та колег за 1933–1960 рр.; документи про вшанування пам’яті перекладача. В інших фондах відклалися групові фото, декілька листів М. Лукаша, документи до біографії, статті і спогади українських митців про нього.
Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду М. О. Лукаша (ф. 888, оп. 1) до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА».
Запрошуємо дослідників і шанувальників літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
https://csamm.archives.gov.ua/informuemo-gromadskist/
Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Фрагмент перекладу М. Лукаша роману М.Сервантеса «Дон Кіхот». Авт. 1939 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 2, арк. 4.
Автограф М. О. Лукаша на перекладі роману «Дон Кіхот». Авт. 1939 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 2, арк. 1.
Фрагмент перекладу М. Лукаша роману Дж. Бокаччо «Декамерон». Авт. Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 3, арк. 1.
Фото М. О. Лукаша (перший справа у нижньому ряду) з однокласниками і вчителями у м.Кролевець. 1933–34 рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 4, арк. 1.
Фото М. О. Лукаша серед друзів юності.
До 1941 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 4, арк. 2.
Фото М. О. Лукаша (третій зліва у верхньому ряду) з рідними: матір’ю Вассою Іванівною, сестрами Ольгою і Параскою, хрещеним батьком Д. І. Ковтуном-Оникієнком та ін.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 4, арк. 4.
Учасники науково-практичної конференції «Наш великий земляк Микола Лукаш» (третя в нижньому ряду – старша сестра М. О. Лукаша Ганна Лукаш-Кравченко. 20 квітня 1993 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 6, арк. 1.
Фото просвітян-лукашівців м. Кролевець (грудень 1997 р.): Іван Дудар, Іван Кобизький, Микола Литвин, Василь Сухомлин, Ніна Вітушко, Олена Завгородня, Віра Островська.
ЦДАМЛМ України, ф. 888, оп. 1, од. зб. 6, арк. 2.
Стаття С. Малиношевської «Уклін тобі, наш геній світовий» про творчість М. О. Лукаша. Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 812, оп. 1, од. зб. 263, арк. 1.
Клопотання Марти Скорупської щодо Миколи Лукаша. 1973 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 1, од. зб. 555, арк. 9-10.