Дмитро Никанорович Фальківський (Левчук) (1898-1934)

Д. Н. Фальківський.
З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України.

Дмитро Фальківський народився 3 листопада 1898 р. у с. Великі Лепеси на Берестейщині (тоді – територія Польщі, зараз – Білорусі) у родині землероба. Освіту здобував у місцевій народній школі та Брест-Литовській гімназії (1910-1915). У 1915 р. мобілізований у робочий батальйон німецької армії. У 1916-1919 рр. повернувся додому, де займався землеробством. У 1920 р. переїхав до Мінська, де до 1921 р. працював слідчим Надзвичайної Комісії Білорусі. Покинув службу, відтак працював у «Букопттрансі» (1922-1923), видавництві газети «Селянська правда» (1923-1924).

Після переїзду до Києва у 1924 р. змінив прізвище і працював у газетах «Більшовик» та «Радянське село» (1924-1927), упродовж 1927-1932 рр. – у видавництвах ВУФКУ, протягом 1932-1934 рр. – у редакції газети «Ударник Промкооперації». У Києві познайомився з Г. Косинкою, Б. Антоненко-Давидовичем, В. Підмогильним, Є. Плужником.

Дмитро Фальківський почав друкуватись у 1924 р. у журналах «Червоний шлях», «Всесвіт», «Глобус», «Життя і революція». Писав у стилі неосимволізму. В  його ліриці переважають мотиви поліської природи та зображення революційних подій 1917-1920 рр. Є автором збірок поезій «Обрії» (1927), «На пожарищі» (1928), «Полісся» (1931) та поеми «Чабан» (1925). Уже після смерті письменника були видані збірки «Ранені дні» (1969) та «Поезії» (1989). Окрім поезій, писав оповідання, нариси, кіносценарії, зокрема до фільму «Греблю прорвало» (1928).

5 листопада 1934 р. Дмитро Фальківський разом з десятками інших представників української творчої інтелігенції – О. Влизьком, К. Буревієм, Г. Косинкою та ін. – був заарештований НКВС УСРР. Обвинувачувався в приналежності до контрреволюційної організації «Об’єднання Українських Націоналістів». На виїзній сесії Воєнної Колегії Верховного Суду СРСР 13-14 грудня 1934 р. був засуджений до розстрілу за статтями КК СРСР 54-8 і 54-11. Страчений 16 грудня 1934 р. у Києві. У 1957 р. посмертно реабілітований Воєнною Колегією Верховного Суду СРСР.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.