м. Київ, 1930-ті рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 182, оп. 3, од. зб. 98, арк. 3.
Поліна (справжнє ім’я – Пелагея) Володимирівна Куманченко народилася 21 жовтня 1910 р. в с. Музиківці (нині Херсонщина). Після смерті батька, який працював залізничником, вона переїхала до старшої сестри в Миколаїв, де навчалася в театральній студії при пересувному драматичному колективі «Шахтарка Донбасу». Після закінчення навчання впродовж 1929-1931 рр. працювала в Миколаївському робітничо-селянському пересувному театрі.
Від 1931 р. Поліна Володимирівна мешкає в Харкові, де спочатку працює в Державному театрі для дітей, пізніше – у Харківському театрі робітничої молоді. Грає у виставах: «Наймичка», «Безталанна», «Шельменко-денщик», «Жартівники» та «З коханням не жартують».
Від 1937 до 1961 рр. Поліна Куманченко – акторка Харківського академічного українськогодраматичного театру ім. Т. Г. Шевченка (далі ХДАУДТ ім. Т.Г. Шевченка), в якому виконує ролі в спектаклях: «Гамлет», «Ярослав Мудрий», «У пошуках радості», «День чудових обманів» тощо. Крім цього, вона викладає в театральному училищі при ХДАУДТ ім. Т. Г. Шевченка.
У 1930-х рр. Поліна Володимирівна вийшла заміж за дитячого письменника Сергія Раснянського, який був смертельно поранений під час евакуації у 1941 р. У воєнні роки виступала у складі фронтових бригад, де познайомилася зі своїм другим чоловіком – актором Михайлом Федоровичем Покотилом.
Упродовж 1955-1959 рр. Поліна Куманченко входила до складу депутатів IV скликання Верховної Ради Української РСР. Наприкінці 1950-х рр. розпочала свій акторський шлях у кіно. Знялася в близько 20 фільмах: «Зниклий безвісті» (1956), «Кров людська – не водиця» (1960), «Дмитро Горицвіт» (1961), «По Київському напрямку» (1967), «Шукаю людину» (1973) та ін.
У 1960 р. Поліні Куманченко було присвоєно звання народної артистки СРСР.
У 1962 р. головний режисер Київського українського драматичного театру ім. І. Франка М. Крушельницький запропонував Поліні Володимирівні приєднатися до складу театру, на що вона погодилась. За понад 20 років роботи в театрі грала у виставах: «День народження Терези», «Пам’ять серця», «Лимерівна», «Ретро» та ін.
У 1971 р. акторка стала лауреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченко, отримала низку відзнак.
Померла 2 лютого 1992 р. у Києві.
Матеріали, які стосуються творчої діяльності П. В. Куманченко, представлені переважно індивідуальними та груповими світлинами, що відклалися у фондах діячів української культури: Г. Я. Козаченка (ф. 329), Є. П. Пономаренка (ф. 1146), Н. М. Ужвій (ф. 1147) та А. Є. Гашинського (ф. 1220).
Запрошуємо дослідників української театрального й кіномистецтва та поціновувачів української культури ознайомитися з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Оксана Бублик.
При передруці матеріалів посилання на ЦДАМЛМ України обов’язкове
П. В. Куманченко (4-та ліворуч у 2-му ряду) серед учасників фронтової бригади.
1943 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 329, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
П. В. Куманченко (ліворуч) та А. Є. Гашинський (праворуч) після спектаклю «Ярослав Мудрий» в день 60-річчя актора.
1980 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 1220, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
Є. П. Пономаренко (3-й зліва), П. В. Куманченко (4-та зліва), Н. М. Ужвій (5-та зліва) біля пам’ятника акторці Гулі Корольовій (Маріонелі Володимирівні Корольовій).
м. Рівне, 1982 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 1147, оп. 1, од. зб. 481, арк. 2.
С. Д. Козак.
«Талант народу».
Стаття про П. В. Куманчеко.
Машинопис із правками.
Б/д.
ЦДАМЛМ України ф. 1358, оп. 1, од. зб. 63, арк. 40.
