Іван Кирилович Маловічко (1909–1937)


І. К. Маловічко. 1929 р. ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 13, арк. 6.

У межах віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 33-те інформаційне повідомлення, присвячене представнику «Розстріляного відродження», українському письменнику-футуристу, журналісту Івану Кириловичу Маловічку (1909–1937).

Іван Маловічко народився 7 листопада 1909 року у с. Верещаки на Черкащині. Освіту здобував у Почапинській семирічній сільській школі (закінчив у 1924 році) та Таганчанській професійно-технічній школі (1925–1926 рр.). У 1927 р. в Уманському педагогічному технікумі здав екстерном іспити на вчителя початкових класів і впродовж року працював у школі с. Радчиха на Уманщині. Він захоплювався поезією і мріяв про кіно, тому у 1928 році переїхав до Одеси і вступив на екранне відділення Одеського державного технікуму кінематографії ВУФКУ. Однак йому не вдалося завершити навчання через ліквідацію відділення. Під час перебування в Одесі надсилав вірші до харківського футуристичного журналу «Нова генерація», який виходив під редакцією Михайля Семенка.

Наприкінці 1928 року Іван Маловічко на його запрошення переїхав до Харкова та став членом літературної організації футуристів «Нова генерація», що функціонувала у 1927–1930 роках у Харкові (лідер – Михайль Семенко) і Києві (лідер – Гео Шкурупій). Також в ці роки він працював журналістом у харківській газеті «Ленінська зміна» та займався літературною творчістю. У 1934 році вступив до Спілки письменників СРСР. У 1935 році Іван Маловічко мешкав в Одесі, де працював над нарисами «З історії Одеського порту» та одружився зі студенткою Зоєю Зубковою. Невдовзі письменник разом з дружиною повернувся до Харкова та оселився в будинку літераторів «Слово».

Іван Маловічко почав друкуватися у 1928 році у харківському журналі «Нова генерація» – друкованому органі організації футуристів. Також його вірші публікувались у київському «Авангард-альманаху», що видавався у 1930 році київською групою футуристів на чолі з Гео Шкурупієм. Окремими книгами були видані поеми «Шефи» (1930), «Соціалістична весна» (1930), збірки поезій «Головам на плечах» (1930), «По морях» (1932), «В книзі маємо мову про ніч штурмову» (1932), «Мореїн із Комі» (1934), книги оповідань і нарисів «З історії Одеського порту» (1935), «На кордоні» (1936). Також письменник є автором віршів «Донбас», «Зміст міста», «Міць доби», оповідань «Бій біля застави», «Годинник», «Пролог», «Чорна кішка» та ін.

21 вересня 1937 року Іван Маловічко був арештований у Харкові працівниками НКВС. Слідство велося в Києві. Він звинувачувався у активній участі в антирадянській українській націоналістичній організації, до якої нібито був залучений Михайлем Семенком у 1936 році. Своєї вини не визнав. 17 листопада 1937 року спеціальна «трійка» при Київському обласному управлінні НКВС УРСР засудила письменника до розстрілу. Іван Маловічко був страчений 26 листопада 1937 року. Книги письменника були вилучені з бібліотек і знищені, а його ім’я довгий час замовчувалося.

Іван Маловічко був реабілітований посмертно 15 березня 1957 року військовим трибуналом Київського військового округу, а його справа припинена за відсутністю складу злочину. Однак вдові З. Г. Зубковій за розпорядженням КДБ Харківське міське бюро РАГС 26 червня 1957 року видало сфальсифіковану довідку про те, що її чоловік помер у в’язниці 26 жовтня 1942 року від запалення легенів. Лише 27 вересня 1990 р. Харківський відділ КДБ повідомив їй правду про загибель чоловіка.

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.

При передруці матеріалів посилання на ЦДАМЛМ України обов’язкове


  І. К. Маловічко. Вірш «Міць доби». Автограф. Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 1, арк. 43-44.

І. К. Маловічко (зліва) з українськими літераторами. м. Ялта. 1931 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 15, арк. 7.
І. К. Маловічко. 1933 р. ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 13, арк. 10.
Лист І. К. Маловічка до дружини З. Г. Зубкової. Авт. м. Одеса. 23 січня 1935 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 5, арк. 8.
  І. К. Маловічко. Оповідання «Хвалько». Маш. з авт. правками. 1930-ті рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 4, арк. 28.

  З. Г. Зубкова, Михайль Семенко, І. К. Маловічко в кабінеті Михайля Семенка у харківському будинку «Слово». 21 червня 1935 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 15, арк. 6.
Сфальсифікована довідка про смерть І. К. Маловічка. 26 червня 1957 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 8, арк. 1.
Довідка про реабілітацію І. К. Маловічка Воєнним трибуналом
Київського військового округу. 19 березня 1957 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 9, арк. 1.
Лист від КДБ УРСР до З. Г. Зубкової про справжні обставини загибелі її чоловіка
І. К. Маловічка. Маш. 27 вересня 1990 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 10, арк. 1.