Зінаїда Павлівна Тулуб (1890-1964)

З. П. Тулуб. 1961 р.
ЦДАМЛМ України ф. 541, оп. 1, од. зб. 30, арк. 10.

Зінаїда Павлівна Тулуб народилася 28 листопада 1890 р. у Києві. Середню освіту отримала у 1904-1909 рр. в Ольгинській гімназії. Перші вірші З. П. Тулуб були надруковані у 1910 р. на сторінках періодичних видань: «Киевские вести», «Киевская мысль», «Вестник Европы» тощо. Згодом почала писати прозові твори. Зокрема, у 1916 р. було надруковано її повість «На роздоріжжі». Перекладала твори М. Коцюбинського, В. Стефаника, Г. Косинки, Я. Качура та Ю. Яновського.

У 1917 р. Зінаїда Тулуб закінчила слов’яно-російський відділ історико-філологічного факультету Вищих жіночих курсів. Після захисту дисертації працювала у Київському університеті. Згодом завідувала вечірньою школою грамоти, читала лекції, викладала в індустріальному інституті. Від 1926 р. працювала у Всеукраїнському фотокіноуправлінні сценаристом агітаційних фільмів, завідувала літературним відділом. Написала кіносценарії «Бандити», «До великої мети», «Барометр підвів» тощо. Також здійснювала переклади з французької та німецької. У 1920-ті рр. самотужки опанувала українську мову. У 1934 р. прийнята до Спілки письменників СРСР. У 1936 р. взяла шлюб із композитором і диригентом Олександром Мартинсеном.

Найвідоміший роман письменниці – «Людолови», над яким вона працювала майже десть років, був опублікований у 1934-1937 рр. (доопрацьований твір був перевиданий у 1958 р.). Роботі над історичним романом сприяв П. Тичина. У 1937 р. твір був представлений на Всесвітній виставці в Парижі (Франція). Невдовзі авторку звинуватили у причетності до контрреволюційної організації, унаслідок чого вона була заарештована та отримала вирок у вигляді десятирічного терміну ув’язнення, яке відбувала у Ярославської в’язниці та таборах на Колимі.

Від 1947 р. працювала шкільним бібліотекарем в Алма-Атинській області, але у 1950 р. знову зазнала висилки – цього разу до Кокчетавської області Казахської РСР (нині частина Акмолинської області, Республіка Казахстан). Судовий вирок був скасований 23 червня 1956 р., відтак Зінаїда Павлівна повернулася до Києва. Після повернення її підтримали М. Рильський та І. Кологойда. Новим твором письменниці став роман «В степу безкраїм за Уралом» про Т. Г. Шевченка (1964).

Померла 26 вересня 1964 р. в Ірпінському будинку творчості.

Свої документальні матеріали З. П. Тулуб передала до ЦДАМЛМ України особисто в 1961 р. Частина документів про письменницю надійшла від Центрального державного історичного архіву в 1974 р. Окремі документи передали Л. Н. Падун-Лук’янова, О. В. Воронович-Неселовська, дружина брата Ю. В. Тулуб-Кадміна.

Матеріали, що стосуються життя та творчої діяльності З. П. Тулуб, зберігаються також у фондах діячів української культури: П. Г. Тичини (ф. 464), Д. Г. Гринько (ф. 541), М. П. Василенка (ф. 542), Є. П. Сверстюка (ф. 1153) та ін.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» відсканований опис особового фонду З. П. Тулуб.

Запрошуємо дослідників і шанувальників літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів, канд. іст. наук О. Бублик.

При передруці матеріалів посилання на ЦДАМЛМ України обов’язкове