«Музичні обрії Григорія Верьовки»

Серед ювілейних дат, визначених Постановою Верховної Ради України для відзначення на державному рівні у 2020 році, зазначена і 125-та річниця від дня народження Григорія Гурійовича Верьовки (1895-1964).

Григорій Верьовка відомий як талановитий композитор, хормейстер, дослідник українського фольклору, автор романсів, обробок народних пісень, творець нового жанру хорової музики – хорової думи у супроводі оркестру народних інструментів; його ім’я носить знаковий творчий колектив – Національний заслужений академічний народний хор України.

Метою виставкового проєкту є висвітлення життєвого і творчого шляху Григорія Гурійовича Верьовки крізь призму архівних документів його особового фонду, демонстрація ролі та значення цієї особистості не лише в історії Українського державного народного хору, а й в історії української музики ХХ ст.

Григорій Верьовка народився 26 грудня 1895 р. у с. Березне на Чернігівщині у багатодітній родині, де виховувалося 13 дітей – 7 хлопців і 6 дівчат. Майбутній митець побачив світ 8-м. Його батько був музикантом-самоуком.

Від 1903 до 1906 рр. Григорій Гурійович навчався у Березнянській церковно-парафіяльній школі, потім – у Чернігівській духовній школі при Троїцькому монастирі, а по її закінченню – в Чернігівській духовній семінарії. З дитинства займався музикою: співав в дитячому архієрейському хорі Троїцького монастиря, згодом у хорі Чернігівської духовної семінарії. Пробував себе в якості диригента. У цей період зароджуються його дружні відносини з Павлом Тичиною, які сприяли появі багатьох знакових музичних творів.

У 1916-1917 рр. Григорій Гурійович працював писарем при конторі Маріупольського металургійного заводу. Від 1918 до 1933 рр. навчався композиції і хоровому диригуванню у класі Б. Л. Яворського в інституті ім. М. В. Лисенка, керував аматорськими хорами, студією і музпрофшколою імені М. Д. Леонтовича. Ще у період навчання почав цікавитися народною пісенною творчістю, створювати перші власні інструментальні композиції для скрипки та симфонічного оркестру.

У 1934-1941 рр. – викладач, доцент Київської консерваторії, керівник хору заводу «Більшовик». У роки Другої світової війни перебував у евакуації у Башкирії, був художнім керівником хорового ансамблю Будинку офіцерів Уфи і водночас займався науковою діяльністю як науковий співробітник Інституту фольклору та етнографії АН УРСР. Очолюваний ним ансамбль давав концерти перед бійцями.

11 вересня 1943 р. Григорій Верьовка організував Державний український народний хор, відтак сформував колектив, створив творче «обличчя» хору, заклав традиції.

Створений ним хор активно гастролював: географія його творчих подорожей  простягалася від України до Румунії, Польщі, Фінляндії, Бельгії, Люксембургу, Німеччини. Візитівкою колективу стало виконання пісень мовою народів, що проживали на територіях, якими гастролював ансамбль.

У 1946 р. Григорій Верьовка отримав звання Заслуженого діяча мистецтв УРСР; 1947 р. – професора Київської консерваторії; 1948 р. – лауреата Державної премії СРСР, 1960 р. – Народного артиста УРСР.

Проте не лише професійний шлях цієї особистості, а й його постать як людини розкривають архівні документи, зокрема світлини членів його родини, фотографії у колі друзів та однодумців. Надійною помічницею Григорія Гурійовича була дружина – Елеонора Скрипчинська.

Помер Григорій Верьовка 21 жовтня 1964 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі. Автором надгробної скульптури митця став скульптор-монументаліст, заслужений діяч мистецтв УРСР Еліус Фрідман.

До експозиції онлайнового виставкового проєкту увійшли цінні архівні документи з особового фонду Григорія Гурійовича Верьовки, які дозволяють розкрити його роль і значення в історії українського музичного мистецтва, розповідають про створений ним творчий колектив, дозволять глядачу «помандрувати» місцями його гастрольних турів.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України