Василь Ілліч Касіян (1896-1976)

В. І. Касіян.
Автопортрет.
Папір, олівець.
З дарчий написом автора О. М. Довганю.
17 серпня 1947 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 214, оп. 1, од. зб. 126, арк. 2.

Василь Ілліч Касіян народився 1 січня 1896 р. у с. Микулинці (нині у межах м. Снятин, Івано-Франківська обл.) у багатодітній родині.

У роки Першої світової війни був мобілізований до лав армії. Навчався у Карловому університеті (1924), Академії мистецтв (1926), слухав лекції на філософському факультеті Українського вільного університету (1924-1927) у Празі.

У 1923 р. Василь Касіян прийняв громадянство СРСР, через 4 роки переїхав до УРСР. Упродовж 1927-1930 рр. викладав в Київському художньому інституті. У 1930 р. переїхав до Харкова, відтак брав участь у створенні Українського поліграфічного інституту, в якому викладав до 1937 р. У 1937 р. зазнав репресій і був звільнений.

У 1938 р. Василь Ілліч почав працювати в Харківському художньому інституті й уже за 2 роки став заступником директора закладу.

У роки Другої світової війни Василь Касіян перебував в евакуації у м. Самарканд (Узбецька РСР), де працював над створенням плакатів на патріотичні та військові теми. У 1943 р. йому було присуджено звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, у 1944 р. – Народного художника СРСР.

У 1944 р. митець повернувся до Києва. Від 1944 р. до 1961 р. викладав у Київському художньому інституті. 1947 р. отримав звання дійсного члена Академії мистецтв СРСР, 1950 р. – члена Академії архітектури УРСР.

Упродовж 1955-1962 рр. Василь Касіян обіймав посаду завідувача відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії АН УРСР. У 1959-1963 рр. входив до складу редколегії Української радянської енциклопедії.

Половину свого життя митець присвятив шевченкіані: здійснив художнє оформлення 5 видань «Кобзаря», ілюстрував твори: «Гайдамаки», «Катерина», «Сон», «Наймичка» тощо.

Крім того, Василь Ілліч ілюстрував твори Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, інших класиків української літератури.

Василь Касіян – засновник власної художньої школи української графіки, учнями якої стали: В. Авраменко, О. Данченко, В. Лопата, О. Мікловда, В. Чебаник та ін.

У 1962-1968 рр. Василь Ілліч був головою правління Спілки художників УРСР.

У творчому доробку митця близько 10 тис. робіт, виконаних у різних графічних техніках: офорт, дереворит, суха голка, літографія тощо. За свою багаторічну невтомну працю на ниві мистецтва художник став одним із перших лауреатів Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1964). Удруге цю премію йому було присуджено в 1971 р.

Василь Касіян помер 26 червня 1976 р.

Документи особового фонду В. І. Касіяна (ф. 196) передані до Архіву-музею в 1969-1971 рр. фондоутворювачем особисто.

Матеріали про творчу діяльність митця зберігаються також у фондах діячів української культури: Б. М. Піаніди (ф. 56), О. В. Хвостенко-Хвостова (ф. 59), О. М. Довганя (ф. 214) та ін.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Оксана Бублик.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України