Олекса Андрійович Слісаренко (1891-1937)

О. А. Слісаренко. Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 996, оп. 1, од. зб. 22, арк. 4.

Олекса Слісаренко народився 28 березня 1891 р. на хуторі Канівцевому (нині с. Шипувате) на Харківщині у родині лимаря. Освіту здобував у Яготинській двокласній школі, церковнопарафіяльній школі у с. Сергіївка, Кучерівській сільськогосподарській школі та Харківському рільничому училищі (1906-1912 рр.), після закінчення якого працював агрономом.

У 1914-1918 рр. брав участь у Першій світовій війні, пройшовши шлях від рядового до офіцера-артилериста. У 1918 р. самовільно полишив фронт і переїхав до Києва.

У 1919 р. став членом об’єднання символістів «Біла студія» і «Музагет». У 1921 р. вступив до групи футуристів «Комкосмос» і Асоціації панфутуристів (Аспанфут), а потім – до Асоціації комуністичної культури (Комункульт) (1924-1925).

Від 1924 р. мешкав у Харкові. Працював головним редактором видавничого відділу «Книгоспілки» та співредактором «Універсального журналу» (1928-1929 рр.).

У 1925 р. письменник полишив футуризм і перейшов до Спілки пролетарських письменників «Гарт», а згодом став членом ВАПЛІТЕ (1926-1928 рр.). Після самоліквідації останньої цієї разом з Майком Йогансеном заснував літературну організацію «Техно-мистецька група А» (1928-1931).

Від 1934 р. Олекса Слісаренко жив у харківському будинку літераторів «Слово» у кв. 34. Сусід М. Г. Куліш згадував про нього: «Чорнявий, з чорним вусиком, з ямочкою у бороді, талановитий письменник, пристрасний мисливець і горда, відважна людина. По всій Україні ходили легенди про його лист до Горького, в якому він відважно виступив проти його шовінізму». Причиною написання згаданого листа стала відмова Максима Горького видати роман «Мати» українською мовою.

Олекса Слісаренко почав писати вірші у 1910 р. Вони публікувались у підпільному студентському журналі «До праці» та газеті «Рілля». Перша його збірка символістських поезій «На березі Кастальському» була видана у 1919 р. у Києві. У 1923 р. вийшла збірка футуристичних віршів «Поеми», а в 1928 р. – збірка вибраної лірики за 1911-1927 рр.

Працював письменник і в жанрі прози. Наслідком цієї роботи стали 20 книг його оповідань («В болотах» (1924), «Камінний виноград» (1927), «Авеніта» (1928), «Алхемік» (1928)), новел («Горбате життя» (1932)), повістей («Плантації» (1925), «Бунт» (1928), «Страйк» (1932)), кримінально-пригодницьких романів («Чорний ангел» (1929), «Зламаний гвинт» (1929), «Хлібна ріка» (1932)).

29 квітня 1934 р. Олекса Слісаренко був заарештований працівниками ГПУ УРСР за обвинуваченням у приналежності до ВАПЛІТЕ і підпільної контрреволюційної організації, яка нібито мала своєю метою повалення радянської влади.

19 березня 1935 р. засуджений військовим трибуналом Українського військового округу до 10 років позбавлення волі. Покарання відбував на Соловках.

9 жовтня 1937 р. окрема «трійка» УНКВД СРСР по Ленінградській обл. переглянула справу письменника і засудила його до страти.

3 листопада 1937 р. Олекса Слісаренко був розстріляний в урочищі Сандармох у Карелії.

Довгий час влада стверджувала, що він помер 5 березня 1943 р., про що свідчить сфальсифіковане свідоцтво про його смерть, видане бюро РАГС Жданівського р-ну Ленінграда.

19 вересня 1957 р. Олекса Слісаренко був реабілітований посмертно Воєнною колегією Верховного суду СРСР (довідка про його реабілітацію від 4 жовтня 1957 р. зберігається в його особовому фонді у ЦДАМЛМ України).

Інформацію підготував науковий співробітник відділу використання інформації документів, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України