З бібліотечної колекції ЦДАМЛМ України.
Постать Василя Чумака є досить маловивченою і суперечливою. Митець з надією зустрів початок національно-визвольних змагань в Україні, але швидко розчарувався в Українській Центральній Раді через відсутність у неї програми вирішення соціальних проблем та долучився до боротьбистів. Скоро став одним ыз провідних поетів і однією з найбільших надій української літератури. Але доля вготувала йому надто коротке життя – всього лиш 19 років, за які, однак, він встиг створити значний літературний доробок.
Василь Чумак народився 7 січня 1901 р. у м. Ічня на Чернігівщині в родині хлібороба-пекаря з козацького роду. Освіту здобував у місцевій церковнопарафіяльній школі, Ічнянському вищому початковому училищі (1910-1914) та Городнянській гімназії (1914-1918).
Після закінчення гімназії у 1918 р. переїхав до Києва, де зблизився з лідером боротьбистів Гнатом Михайличенком та став членом Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Працював секретарем журналу «Мистецтво», активно займався літературною і громадсько-політичною діяльністю. Був співробітником Всеукраїнської літературної колегії при Народному комісаріаті освіти УСРР. З серпня 1919 р. після захоплення Києва Добровольчою армією А. Денікіна брав участь у підпільній боротьбі з білогвардійцями.
Василь Чумак почав писати ліричні вірші російською і українською мовою у 12-річному віці. Один із перших його віршів – «Пісні минулих часів» (1913). Друкувався від 1917 р. під псевдонімами С. Віче та М. Ічня. Відомий як автор революційно-романтичних поезій («До праці» (1917), «Не вам» (1917), «Дзвін на сполох» (1917), «Цикл соціального» (1919), цикл «Революція» (1919), «Я порву ті вінки» (1919) та ін.), оповідань, нарисів («Муззачет», «Портрети пролетарських поетів»), критичних статей («Революція як джерело» та ін.). Найвідоміший вірш поета – «Заспів» (1919). Збірки поезій «Заспів» (Київ, 1920), «Революція» (Харків, 1920) та «Червоний заспів» (Харків, 1922) були видані вже після смерті автора.
Василь Чумак з товаришами-підпільниками (Г. Костюченко, Г. Михайличенко, К. Ковальова) були заарештовані денікінською контррозвідкою у Києві в ніч з 20 на 21 листопада 1919 р. за участь у повстанні проти білогвардійців на Київщині. Вони переховувались у руїнах будинку у мікрорайоні Звіринець, напівзруйнованому внаслідок вибуху артилерійських складів у 1918 р. Поет разом з Гнатом Михайличенком був без суду розстріляний конвоїрами 21 листопада 1919 р. нібито під час спроби втечі по дорозі до тюрми. Похований 29 грудня 1919 р. у братській могилі в Аносіївському парку (нині – Парк Вічної Слави).
У середині 1930-х рр. творчість Василя Чумака була названа «буржуазно-націоналістичною», вилучена з вжитку і заборонена, а його брат, літератор Микола Чумак засланий на Колиму, де загинув у 1938 р. Творча спадщина поета була офіційно реабілітована у 1957 р. Значний внесок у справу її популяризації в Україні і за кордоном зробив літературознавець Юрій Лавріненко, який включив вибрані поезії Василя Чумака до своєї антології «Розстріляне відродження» (Париж, 1959; Київ, 2004).
Інформацію підготував провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України
Свідоцтво про успіхи та поведінку учня III класу Ічнянського чотирикласного міського училища В. Г. Чумака.
1912-1913 рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 116, оп. 1, од. зб. 1, арк. 2-2 зв.
Атестат В. Г. Чумака про закінчення Ічнянського училища.
8 червня 1914 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 116, оп. 1, од. зб. 3, арк. 1.
Похвальний лист ІІ ступеня, виданий учневі IV класу Городнянської гімназії В. Г. Чумаку за відмінну поведінку та успіхи в науках.
29 лютого 1916 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 116, оп. 1, од. зб. 4, арк. 1.
М. В. Семенко (ліворуч), В. Г. Чумак (у центрі), В. Л. Поліщук (праворуч).
[1919 р.]
ЦДАМЛМ України, ф. 116, оп. 1, од. зб. 5, арк. 1.
Довідник для делегатів з’їзду членів уряду УСРР з автографом В. Г. Чумака.
1919 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 116, оп. 1, од. зб. 9, арк. 1.
В. Г. Чумак.
«Гартована поезія», «Заклик», «Ряд хаток: пошарпані, обдерті…», «Червоний заспів».
Вірші.
Вирізка з «Хрестоматії нової української літератури» М. А. Плевако.
1923 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 271, оп. 1, од. зб. 180, арк. 9.
М. І. Вериківський.
Музичний твір на вірш В. Г. Чумака «Заклик».
Партитура.
Автограф.
13 вересня 1924 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 1250, оп. 1, од. зб. 268, арк. 15 зв.
Родина В. Г. Чумака.
1930 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 116, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
Б. Бойко.
«Червоний засів».
Стаття до 65-річчя від дня народження В. Г. Чумака.
Вирізка з газети «Молодь України».
7 січня 1966 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 464, оп. 1, од. зб. 12944, арк. 4.