Надія Віталіївна Суровцова (1896-1985)

Надія Віталіївна Суровцова народилася 18 березня 1896 р. у Києві в інтелігентній сім`ї. Батько – Віталій Петрович Сирівець походив з родини поміщиків Полтавщини, працював адвокатом, мати – Ганна Іванівна (уроджена Говердовська) вчителювала в жіночій гімназії.

Коли Надійці було 9 років, родина переїхала до Умані. Дівчинка з дитинства вивчала французьку та німецьку мови, навчалася малюванню. По закінченню гімназії у 1912 р. Надія Суровцова вступила на історико-філологічний факультет Бестужевських вищих жіночих курсів у Санкт-Петербурзі. Відвідувала семінари Є. Тарле та О. Єфименко. Входила до Українського студентського земляцтва. Під час Першої світової війни була медичною сестрою.

У 1917 р. Надія Віталіївна повертається в Україну, де знайомиться з М. Грушевським. Того ж року починає працювати у Генеральному секретаріаті внутрішніх справ, а згодом – у Міністерстві закордонних справ УНР. У 1918 р. обіймає посаду керівника відділу преси МЗС. Була включена до складу делегатів Паризької мирної конференції, що дало їй змогу відвідати Швейцарію, а надалі залишитися в Австрії. Там вона закінчила філософський факультет Віденського університету та 30 червня 1920 р. захистила дисертацію на тему «Богдан Хмельницький й ідея української державності». В роки еміграції громадська діяльність Надії Суровцової стає надзвичайно активною, вона входить до більше ніж десяти громадських організацій, серед них і низка жіночих осередків.

У 28 років Надія Суровцова відвідала США й Канаду та вступила до австрійської компартії. У квітні 1925 р. повернулася в СРСР – до Москви, а незабаром оселилася в Харкові. Наступні 2 роки працювала в різних установах: Наркоматі іноземних справ, Радіо-телеграфному агентстві УСРР (РАТАУ), Головліті, ВУФКУ тощо. Водночас продовжувала наукові дослідження під керівництвом Д. Багалія та друкувалася в різних періодичних виданнях: «Вісті», «Робітнича газета», «Вісник ВУЦВК» тощо. Затоваришувала з Остапом Вишнею, Миколою Хвильовим, Лесем Курбасом та іншими митцями. Тоді ж Надії Суровцовій запропонували стати секретним співробітником ДПУ, на що вона відповіла відмовою. Унаслідок цього 29 листопада 1927 р. Н. В. Суровцову було заарештовано та відправлено до в’язниці у Москві.

Коли Надія Суровцова вдруге відмовилась співпрацювати з ДПУ, 28 травня 1928 р. її було засуджено до 5 років ув’язнення в соловецьких таборах. Під час відбуття покарання Надія познайомилась з есером Д. Л. Олицьким, з яким взяла шлюб у листопаді 1935 р. Наступного року жінка влаштувалася до Архангельського краєзнавчого музею, але восени знову була засуджена та заслана на Колиму. Через півроку її чоловіка розстріляли. У 1938 р. вона познайомилася з його сестрою Катериною.

Надія Суровцова мала звільнитися восени 1941 р., натомість отримала свободу лише влітку 1942 р. Упродовж 1942-1949 рр. працювала на різних роботах: покоївкою, медсестрою, маляркою, лісорубом, перекладачкою тощо. У 1950 р. її спіткало чергове ув’язнення з поселенням на Сеймчані (Магаданська обл.).

У 1954 р. Надія Суровцова подала клопотання про скасування вироку та отримання дозволу на повернення на батьківщину, яке було задоволено лише у 1957 р.

Після 30 років ув’язнення оселилася в Києві, та невдовзі переїхала до батьківського обійстя в Умані, де мешкала з сестрою чоловіка – К. Л. Олицькою. Працювала на громадських засадах у краєзнавчому музеї та очолювала товариство охорони пам’яток історії та культури в Умані. Згуртувала навколо себе низку представників української інтелігенції. Її гостями були Г. Кочур, М. Коцюбинська, І. Світличний, Л. Падун-Лук`янова та ін., що знову викликало підозру влади. У 1972 р. у помешканні Н. В. Суровцової відбувся обшук.

Померла 13 квітня 1985 р.

Матеріали Надії Суровцової передавалися до ЦДАМЛМ України в 1970, 1971, 1974, 1988-1991 рр. І. Л. Бутичем, Н. П. Мудрою, Л. Н. Падун-Лук’яновою та Н. І. Федоровою.

Матеріали, що стосуються творчості та діяльності Н. В. Суровцової зберігаються також в інших особових фондах діячів української культури: М. П. Бажана (ф. 535), В. С. Василька (ф. 653) та І. К. Кульської (ф. 1245).

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» відскановані описи особового фонду Н. В. Суровцової (оп. 1, оп. 2).

Запрошуємо істориків, біографістів та поціновувачів української культури ознайомитися з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів та комунікації, канд. іст. наук Оксана Бублик.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•