ЦДАМЛМ України, ф. 910, оп. 2, од. зб. 2, арк. 4.
Василь Бобинський народився 11 березня 1898 р. у Кристинополі (нині – Червоноград) Львівської обл. у родині залізничника. Освіту здобував у гімназіях Львова і Відня. Був членом Українського січового стрілецтва, у 1916-1918 рр. брав участь у Першій світовій війні. У 1918-1920 рр. воював у складі Української Галицької армії. У 1920 р. жив у Києві, де підтримував зв’язки з поетами-модерністами. У 1921 р. переїхав до Львова, який був під владою Польщі, де редагував журнали «Митуса» (1921-1922), «Богема» та «Нова культура» (1923-1924, легальний друкований орган Української соціал-демократичної партії). Від 1923 р. публікувався у нелегальній комуністичній пресі Польщі, за що у 1923 і 1926 рр. був заарештований польською владою і відбував покарання у в’язниці. У 1925-1927 рр. видавав літературний тижневик «Світло», публікував у ньому свої памфлети і фейлетони. 12 травня 1929 р. заснував у Львові літературне об’єднання західноукраїнських письменників «Горно». Був першим редактором громадсько-політичного журналу «Вікна» (1927-1930), який виходив у Львові і поширювався в СРСР, а в 1930 р. став офіційним органом «Горна».
У 1930 р., рятуючись від переслідувань, Василь Бобинський разом з дружиною Омеляною та 1-річним сином Борисом емігрував з польського Львова до радянського Харкова, де вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР. Став членом літературних організацій «Західна Україна» і ВУСПП та pедагував їхні дpукованi органи: «Чеpвоний шлях», «Життя i революція», «Захiдна Укpаїна». Після виходу першої ж харківської збірки «Поезії» у 1930 р. постійно зазнавав жорсткої критики з боку радянської влади.
Василь Бобинський почав публікуватися в роки Першої світової війни у газеті «Буковина», журналі «Шляхи», рукописних альманахах січових стрільців.
Патріотичні твори поета на тему визволення України увійшли до першої його збірки «У притворі храму», яка була надрукована у Львові в 1919 р. Бобинський писав у жанрі «львівського модернізму» під псевдонімами Олена Коршун, Шершень, В. Б.
Кілька збірок Бобинського побачили світ у Польщі – «Поезії. Книжка перша» (1919), «Ніч кохання. Вінок сонетів» (1923), «Тайна танцю» (1924). У 1926 р. у Харкові в журналі «Червоний шлях» опублікована поема поета «Смерть Франка», написана ним у польській в’язниці.
Після переїзду Бобинського до СРСР у Харкові вийшли друком 3 його збірки поезій: «Поезії. Вибір за десятиліття 1920-1930» (1930), «Слова в стіні» (1932), «Поеми і памфлети» (1933); поеми: «Пiсня пpо пiсню», «Запалюєм вогнi», «Поема пpо дітей», «Hаpодження pеспублiки»; збірник публіцистичних статей «Повернути штики на катів» (1932).
Крім цього, Василь Бобинський є автором прозових творів про життя галичан – повісті «За Збручем сходило сонце» (1924), роману «Львів» (1930-1932), оповідань «Гість із ночі» (1927) і «Страх» (1931). Відомий він і як перекладач – перекладав поезії і новели з польської, французької, російської, німецької, вперше переклав українською мовою твори А. Рембо.
25 грудня 1933 р. Василь Бобинський був заарештований працівниками ДПУ УСРР за обвинуваченням у членстві в Українській військовій організації та запроторений до тюрми у Харкові. 28 лютого 1934 р. засуджений судовою «трійкою» ДПУ за ст. 54-11 КК УСРР («участь у контрреволюційній організації») до 3 років каторжних робіт на каналі Волга-Москва.
У 1937 р. після відбуття покарання Василя Бобинського заарештували вдруге. 2 січня 1938 р. за ст. 54-6 («шпигунство») він був засуджений до страти, а 8 січня 1938 р. – розстріляний.
Дружина поета – Емілія Бобинська (уроджена Пастушенко) (1906-1946) була заслана до табору для дружин ворогів народу в Караганді (КазРСР), а син Борис (1929-1970) потрапив до дитячого будинку.
Поет був реабілітований посмертно у 1956 р.
Інформацію підготував провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України
В. П. Бобинський.
«Стрілецький поклик» (1916).
Вірш із перевидання збірки «Поезії» (1930).
Машинопис із редакторськими правками.
1967 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 212, оп. 3, од. зб. 70, арк. 25.
Дід В. П. Бобинського – Б. Д. Бобинський.
1875 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 910, оп. 2, од. зб. 2, арк. 3.
В. П. Бобинський.
«Спів крилатих кентаврів».
Вірш.
Автограф.
1923 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 271, оп. 1, од. зб. 28, арк. 1.
В. П. Бобинський з дружиною Емілією.
1920-ті рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 910, оп. 2, од. зб. 2, арк. 2.
В. П. Бобинський.
«Ланцетом у чиряк».
Стаття про методи критичного аналізу творчості П. Г. Тичини.
Вирізка з журналу «Вікна», № 10, 1929 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 464, оп. 2, од. зб. 39, арк. 1.
В. П. Бобинський з дружиною Емілією та сином Борисом.
1930 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 910, оп. 2, од. зб. 2, арк. 1.
В. П. Бобинський із сином Борисом, дружиною Емілією і Т. Г. Масенком.
Поч. 1930-х рр.
ЦДАМЛМ України, ф. 910, оп. 2, од. зб. 2, арк. 4.
В. П. Бобинського.
Титульний аркуш перевидання збірки «Поезії» (1930).
Машинопис із редакторськими правками.
1967 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 212, оп. 3, од. зб. 70, арк. 1.
Син В. П. Бобинського – Борис (справа) на зйомках телепередачі, присвяченої 70-річчю від дня народження його батька.
1966 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 910, оп. 2, од. зб. 3, арк. 1.
