Людмила Семенівна Паращенко (1867-1943)

Л. С. Паращенко. 1895 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 129, оп. 1, од. зб. 27, арк. 1.

Людмила Паращенко народилася 26 грудня 1867 р. на Поділлі. У 21 рік закінчила Київське музичне училище (клас М. Тутковського) при Імператорському Російському музичному товаристві та отримала атестат І ступеня. Опісля на запрошення Імператорського Російського музичного товариства брала участь у симфонічних та камерних зборах, концертах. Виконувала твори Й. Баха, Л. Бетховена, Ф. Шопена, Р. Шумана, Ф. Ліста, М. Лисенка, П. Чайковського та інших композиторів.

Від 1889 р. Людмила Семенівна виступала з сольними і збірними концертами у Києві та інших містах України. Зокрема, грала з видатними музикантами того часу – піаністами: М. Лисенком, В. Пухальським, М. Тутковським, Н. Клейбель, О. Штосс-Петровою, скрипалями: О. Колаковським, Й. Ахроном, І. Водольським; співпрацювала зі співачками: О. Пусковою, Є. Кадміною, В. Зарудною.

Ровесник Людмили Паращенко – відомий скрипаль Михайло Сікард присвятив їй свій твір «Арлекін» (8-й номер з сюїти в 20 п’єс).

Піаністка володіла розвиненою рівною технікою та приємним туше. Восени 1889 р. у дуеті з М. Тутковським виконала фінал із його рукописної симфонії в перекладенні автором на 2 роялі в 4 руки.

У 1893 р. М. Тутковський відкрив приватну музичну школу в. Києві. Від першого ж дня роботи школи і до її закриття у 1930 р. Людмила Паращенко працювала у ній викладачем по класу фортепіано. Була у складі музичної комісії при Київському літературно-артистичному товаристві (1895-1905). Щонеділі члени товариства влаштовували концерти на вшанування пам’яті М. Глінки, П. Чайковського, О. Бородіна, Ф. Мендельсона, Ф. Шуберта, Ф. Шопена тощо. У 1905 р. товариство було закрите як «протидержавний гурток».

Крім того, Людмила Паращенко була членкинею Товариства сприяння початковій освіті. Брала участь у вечорах фортепіанних дуетів та «камерних ранках», які від 1915 р. відбувались майже щонеділі в залі Купецького зібрання (нині – Колонна зала ім. М. Лисенка Національної філармонії України). Попри те, що мала життєрадісну вдачу і була наділена оптимізмом та почуттям гумору, вирізнялась надзвичайною вимогливістю до своїх учнів.

Вже у зрілому віці Людмила Семенівна взяла шлюб зі своїм вчителем та колегою Миколою Тутковським, старшим від неї на 10 років.

Померла влітку 1943 р. у Києві.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, кандидат історичних наук Оксана Бублик.