Борис Васильович Романицький (1891-1988)

Б. В. Романицький. 1966 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 89, оп. 1, од. зб. 24, арк. 1.

Борис Романицький народився 30 березня 1891 р. у с. Чорнобай на Черкащині. У 1915 р. закінчив Музично-драматичну школу М. Лисенка. Дебютував на театральній сцені як актор у 1913 р. Від 1916 р. виступав також як режисер вистав. Потім грав у Товаристві українських акторів під орудою І. Мар’яненка (за участю М. Заньковецької і П. Саксаганського) (1915-1917), Полтавському українському театрі (1917-1918) і Державному народному театрі під керівництвом П. Саксаганського (1918-1922).

У 1922 р. разом із режисером О. Корольчуком став співзасновником і мистецьким керівником (1922-1948) мандрівного Театру ім. М. Заньковецької, який від 1931 р. був стаціонарним у Запоріжжі, від 1944 р. – у Львові, де він працював актором і режисером. Автор книги «Український театр у минулому і тепер» (1950) і мемуарів «Уривки з моїх власних спогадів» (1970-ті), що збереглись у фондах ЦДАМЛМ України.

Борис Романицький відомий як режисер-постановник вистав: «Украдене щастя» І. Франка, «Розбійник Кармелюк» Л. Старицької-Черняхівської, «Чужі люди» В. Винниченка, «97» М. Куліша; драм: «Рожеве павутиння», «Княжна Вікторія», «Республіка на колесах», «На камені горить» Я. Мамонтова, «Фея гіркого мигдалю», «Марко в пеклі» І. Кочерги, «Родина щіткарів» М. Ірчана, «Місія містера Перкінса» О. Корнійчука, «Олекса Довбуш» Л. Первомайського, «Мала перемога» В. Собка, «Камо», «Остання зустріч» О. Левади, «Примари» Г. Ібсена.

Найвідоміші ролі Бориса Романицького – Старого Граса («Маклена Граса» М. Куліша), Хоми («Княжна Вікторія» Я. Мамонтова), Святослава («Сон князя Святослава» І. Франка), Карла Моора («Розбійники» Ф. Шіллера), Акости («Урієль Акоста» К. Ґуцкова), Отелло (однойменна п’єса В. Шекспіра), Рюї Блаза (однойменна п’єса В. Гюго), Стар’єдера («Крадіж» Дж. Лондона), Чернеця («Фауст і смерть» О. Левади), Старости («Бондарівна» І. Карпенко-Карого), Лікаря («Юстина» Х. Вуолійокі) та ін.

У 1944 р. Борису Васильовичу було присвоєне почесне звання народного артиста СРСР. У 1974 р. він став лауреатом Шевченківської премії за виконання ролі Старого Граса в спектаклі «Маклена Граса» М. Куліша, поставленому на сцені Львівського УАДТ імені М. К. Заньковецької, і видатний внесок у розвиток українського радянського театрального мистецтва.

Життя Бориса Романицького обірвалося 24 серпня 1988 р. у Львові.

Документи особового фонду Б. В. Романицького, який налічує 39 од. зб., були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України митцем особисто 20 квітня 1968 р. Вони охоплюють період від 1928 р. до 1967 р. Основний масив документів складають матеріали творчої діяльності (фото у ролях), матеріали до біографії, індивідуальні і групові фото Б. В. Романицького.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» відсканований опис особового фонду Б. В. Романицького.

Запрошуємо дослідників і шанувальників українського театру ознайомитись з документами в читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України