Про математику і лірику

В. А. Симоненко. Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 1214, оп. 1, од. зб. 4, арк. 1.

У 1952 р. поет Василь Симоненко (1935-1963) навчався в 10-му класі середньої школи у с. Тарандинці на Полтавщині. До школи з рідного с. Біївці йому щодня доводилося ходити 9 км. Він ні разу не запізнився на урок, навіть коли надворі лютувала хуртовина, і закінчив школу з золотою медаллю. Мати, бувало, питала його: «Важко тобі, Васю?» А він весело відказував: «Та чого там важко? Доки дійду до школи, то всі уроки повторю і вірші вивчу, а як назад вертаюся, то всі пісні переспіваю».

Серед усіх предметів найдужче Василь любив математику, часто залишався на додаткові заняття після уроків, на яких вчителька Уляна Миколаївна Демченко (1925 р. н.) навчала його розв’язувати складні задачі, готуючи до шкільних олімпіад. Вона закінчила фізико-математичний факультет Полтавського інституту і прийшла викладати математику та креслення до Тарандинцівської школи, коли Василь був ще в 6-му класі. Молода вчителька спочатку була не впевнена в своїх силах, Василь же був її найкращим учнем. Пропрацювавши в цій школі 44 роки, вона згадувала: «Він хороший хлопчик був, шо хороший, то хороший! Видний такий, допитливий, розумний. <…> Ну, любили його дівчата, всі його любили, бо він такий видний був… Він був мені до душі. А радянську владу не любив, як і я. Ми ж були вороги народу».

Своя життєва історія, пов’язана з математиком, є і в поетеси Ганни Черінь. Вона розказана нею в автобіографічному вірші «Амнезія чи мрія?», написаному в 2009 р.

Також пропонуємо вашій увазі кілька цікавих фактів про відомих українських математиків, чиї документи відклалися у фондах ЦДАМЛМ України:

  1. Михайло Васильович Остроградський (1801-1862). Родом з Полтавщини. Працював у Паризькій і Петербурзькій академіях наук. Найбільше його досягнення – формула Остроградського, яка застосовується при вивченні процесів, які описуються векторними полями (гравітаційним, електромагнітним та магнітним полями, полем напруг, швидкостей рідини тощо). Теорема дає можливість визначити напруженість електричних полів навколо заряджених тіл. Найвідоміші учні М. В. Остроградського: основоположник теорії автоматичного регулювання І. О. Вишнєградський, творець гідродинамічної теорії тертя М. П. Петров, вчений-інженер, основоположник теорії розрахунку в мостобудуванні Д. І. Журавський.
  2. Георгій Феодосійович Вороний (1868-1908). Родом з Чернігівщини (народився у с. Журавка неподалік Варви, навчався у Прилуках). Член-кореспондент Російської Академії наук (1907), професор Варшавського університету. Відомий на весь світ тим, що досліджував теорію чисел та розв’язав задачу про пошук найближчого сусіда або області близькості. Цей метод отримав назву «Діаграма Вороного» (доведена у 1908 р.) й отримав широке практичне застосування в США і Західній Європі: від садівництва та розбудови інфраструктури міст до астрономії і електрохімії.
  3. Олексій Васильович Погорєлов (1919-2002) – академік АН СРСР (1976), автор 40 монографій з загальної геометрії і геометрії пружних оболонок. Зміг розв’язати задачі, сформульовані провідними математиками ХIХ ст. Американське математичне товариство назвало його «найбільшим геометром ХХ століття». У серії книг «Видатні математики ХХ століття» том із монографією харківського вченого О. В. Погорєлова «Проблема Монжа-Ампера» вийшов під № 4.
  4. Іван Іванович Ляшко (1922-2008) – доктор фізико-математичних наук (1963), академік НАН України, працівник кафедри математичної фізики КНУ, І декан нового факультету кібернетики КНУ (1969). У 1940-1948 рр. служив на лінкорі «Севастополь», після чого здобув математичну освіту. Двічі лауреат Державної премії України: за написання 3-томника «Математичний аналіз» (1989) та створення наукової школи з математичної теорії фільтрації (3 доктори, 22 кандидати наук), результати розвитку якої застосовуються в гідромеліорації, захисті довкілля, будівництві ГЕС, лазерних і голографічних технологіях.
  5. Віктор Михайлович Глушков (1923-1982) – доктор фізико-математичних наук, засновник інституту кібернетики НАН України, піонер комп’ютерної техніки, передвісник смартфонів та Інтернету, автор фундаментальних праць з кібернетики, математики й обчислювальної техніки. У 1958 р. створив першу в СРСР ЕОМ (електронну обчислювальну машину) «Київ», в 1961 р. – першу серійну керуючу ЕОМ «Дніпро», що випускалась до 1971 р. Попередниками персональних комп’ютерів стали його машини для інженерних розрахунків «Промінь» (1963), «Мир-1» (1966), «Мир-2» (1969). У 1973 р. видав першу в світі «Енциклопедію кібернетики». Багато ідей В. М. Глушкова випередили час – у галузі штучного інтелекту й інтелектуальної робототехніки, розпізнавання мови і зорових образів, дослідження інтелектуальних здібностей людини. Він вважав, що «інформаційні технології в майбутньому революційно перетворять всі сторони людської діяльності». Сьогодні справедливість його слів є очевидною.
  6. Сергій Іванович Ляшко (1954) – член-кореспондент НАН України (2003), підготував 8 докторів і 14 кандидатів наук, створив теорію оптимального керування лінійними розподіленими системами за допомогою узагальнених впливів скінченного порядку (зокрема точкових, імпульсних), розробив методи аналізу підземного розподілу цінних руд з метою полегшення їх пошуку.

Автор публікації: провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Науковий консультант: випускник факультету кібернетики КНУ імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Прикладна математика» (1984) Ігор Маціон.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України