Анатолій Іванович Шиян (1906-1989)

А. І. Шиян. 1939 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 448, оп. 3, од. зб. 182, арк. 3.

Анатолій Шиян народився 5 квітня 1906 р. у слободі Борисовка (Східна Слобожанщина) в родині селянина-маляра. Освіту здобував у місцевих 3-класній і вищепочатковій школах. Із дитинства захоплювався художньою літературою. Працював санітаром у Борисовській народній лікарні (від 1924 р.) та в аптеці. Потім навчався у Київському лісотехнічному інституті (1925-1929). Серед студентської молоді тих часів розгорнувся бурхливий рух робсількорів, до якого долучився і Анатолій Шиян. Це визначило його майбутню долю.

Почав публікуватись у 1928 р. (оповідання «Лісокради», «Товариші») у газеті «Молодий більшовик». Став відомим після виходу повісті «Баланда» (1930) та романів «Магістраль» (1934) і «Гроза» (1936) (екранізований у 1959 р. під назвою «Гроза над полями»). У 1936 р. Анатолій Шиян став членом Спілки письменників України (до цього від 1929 р. був членом літературних спілок «Молодняк» (1926-1932) і ВУСПП (1927-1932). У 1930-х рр. активно виступав на літературних вечорах, у складі шефських бригад працював у колгоспах і на підприємствах.

Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у газетах «Советская Армия» та «За Радянську Україну» (від липня 1941 р.). У січні 1943 р. переведений до Українського штабу партизанського руху. Влітку 1943 р. був у складі партизанського з’єднання Олександра Сабурова. Після повернення і до завершення війни Анатолій Шиян завідував партизанським відділом газети «Радянська Україна» та видав книгу-репортаж «Партизанський рай» (1946). У повоєнні роки активно видавав повісті та оповідання, захопився драматургією. Інші відомі твори письменника: збірки оповідань «Озерянка» (1932), «Переможці» (1950), «Вибране» (1947), роман «Хуртовина» (1979), збірки п’єс «Де тирса шуміла» (1961), «Тиха обитель» (1969), кіносценарії «Гроза над полями» (1958), «Летючий корабель» (1963), драма «Тиха обитель» (1965).

Анатолій Шиян відомий також як автор казок для дітей молодшого шкільного віку («Івасик-Телесик», п’єс-казок «Котигорошко» (1947), «Ялинка» (1947), «Рукавичка» (1952), «Іван-мужицький син» (1954), збірки «П’єси-казки» (1951)) та перекладач: у 1982 р. переклав українською мовою роман Василя Яна «Чингісхан». Митець жив у Київському будинку письменників «Роліт». Життя Анатолія Шияна обірвалося 1989 р. у Києві. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Документи особового фонду А. І. Шияна, який налічує 488 од. зб., були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України особисто митцем 29 травня 1970 р. і 27 червня 1974 р. Вони охоплюють період від 1916 до 1996 рр. Основний масив документів складають матеріали творчої діяльності (рукописи і машинописи оповідань, повістей, новел, романів, казок і п’єс), матеріали до біографії, індивідуальні і групові фото А. І. Шияна.

Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» відскановані описи (оп. 1, оп. 2, оп. 2 пр. 1, оп. 3) фонду А. І. Шияна.

Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України після завершення карантинних обмежень.

Інформацію підготував провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України