«Мовою джерел…»

26 квітня 1986 року… Ніхто не здогадувався, що ця дата назавжди чорними літерами буде вписана в історію українського народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ. Чорнобильська трагедія пройняла всі сфери життя – від академічної науки до сфери побуту. Але ця аварія – катастрофа не тільки екологічна, вона стала індикатором проблем і суперечностей тогочасної системи управління. Колись звичайна географічна назва «Чорнобиль» набула багатогранного трагічного звучання…

Чорнобильська катастрофа залишила глибокий слід в історичних джерелах. Її історія задокументована всебічно, але наразі важливо, щоб кожен віднайдений архівний документ був уведений до наукового обігу.

Майже кожна архівна установа містить першоджерела, що прямо чи опосередковано висвітлюють цю тематику. У фондах Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України відклався значний масив цінних документів про Чорнобильську катастрофу. Страшна трагедія не оминула й сферу літератури і мистецтва: українські митці та працівники закладів культурно-мистецького профілю були тією чи іншою мірою долучені до ліквідації наслідків аварії, їх документування, висвітлення у пресі. Зокрема, колективи театрів, капел, кіностудій та мистецьких спілок добровільно перераховували частину свого заробітку у фонд допомоги постраждалим. Київська кіностудія ім. О. П. Довженка, інші установи розселяли на своїх базах відпочинку і в піонерських таборах евакуйовані з району аварії родини та персонал, що брав участь в ліквідації наслідків аварії. Все це знайшло своє відображення в документах з фондів Архіву-музею.

Працівники установ культури і мистецтва УРСР (державних академічних театрів, гастрольно-концертного об’єднання «Укрконцерт», Київської державної філармонії, Київського обласного управління культури та ін.) брали активну участь у проведенні різноманітних заходів безпосередньо для ліквідаторів та людей, що працювали у Чорнобильській зоні.

Саме архівні документи засвідчують участь установ культурно-мистецького профілю в організації допомоги постраждалим та подоланні наслідків техногенної катастрофи, а також висвітлюють активну позицію українських митців, які сприяли поширенню правдивої інформації про трагедію.

Одним із перших у травні 1986 р. у Чорнобилі побував український поет, перекладач, публіцист, депутат Верховної Ради УРСР Борис Олійник (1935-2017). Саме звідти він вів репортажі для Центрального телебачення СРСР і України, потім – виступав на захист екології України з парламентської трибуни. Ємна критична стаття митця під назвою «Випробування Чорнобилем» (1986) була однією з перших праць, у якій сміливо озвучувались справжні причини катастрофи.

У особовому фонді літературознавця, літературного критика і громадського діяча Івана Дзюби (ф. 1242) зберігається його праця «Право на слово. Первые эпические произведения о Чернобыльской трагедии» (1987), у якій були піддані аналізу перші літературні твори – відгуки на тему Чорнобильської катастрофи.

Надзвичайно цінними є аудіовізуальні матеріали, створені працівниками Української студії хронікально-документальних фільмів, Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм» та Національної кінематеки України (до 1992 р. – Київська студія науково-популярних фільмів «Київнаукфільм»), в яких було висвітлено події перших місяців після аварії. Члени знімальних груп провели десятки днів у зоні радіоактивного забруднення, фільмуючи події у найнебезпечніших ділянках ліквідації аварії. На основі відзнятих матеріалів були створені хронікально-документальні кінофільми «Допомога Чорнобилю» (режисер І. Гольдштейн), «Чорнобильська атомна» («Зона мужності та братерства») (режисер В. Шевченко),  «Чорнобиль: хроніка важких тижнів» (режисер та автор сценарію  В. Шевченко), «Радіаційний щит Києва» (режисер Ю. Тищенко; автор сценарію Є. Шафранський), «Чорнобиль: два кольори часу» (режисер І. Кобрін; автори сценарію Л. Мужук, Х. Салганик). У фондах Архіву-музею зберігаються справи названих фільмів, що містять сценарії, висновки, анотації, дикторські тексти, монтажні плани, договори, листування щодо організації знімальних процесів – усе те, що традиційно лишається за кадром, проте вкотре ілюструє звитягу та надзвичайні зусилля авторів та членів знімальних груп.

Рішенням Секретаріату ЮНЕСКО від 30 жовтня 2017 р. до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу» було включено комплекс документів, що стосуються аварії на ЧАЕС і зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, Центральному державному архіві вищих органів влади України, Центральному державному архіві громадських об’єднань України, Центральному державному кінофотофоноархіві України, державних архівах Житомирської, Київської, Львівської, Рівненської областей, галузевих державних архівах Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України.

Національна заявка про включення української номінації «Документальна спадщина, пов’язана з аварією на Чорнобильській АЕС» до Міжнародного реєстру програми ЮНЕСКО «Пам’ять світу» була ініційована Державною архівною службою України і Національною комісією України у справах ЮНЕСКО та підтримана Інститутом історії України НАН України, Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, Департаментом з архівів та діловодства Міністерства юстиції Республіки Білорусь, Національним архівом та Національною бібліотекою Латвійської Республіки та Генеральною дирекцією державних архівів Республіки Польща.

Архів-музей отримав відповідний сертифікат ЮНЕСКО «Пам’ять світу», який засвідчує виняткову цінність документів з його фондів для висвітлення історії аварії на Чорнобильській АЕС. Пропонуємо вам ознайомитися з окремими з них у межах нового онлайнового виставкового проєкту до 35-х роковин Чорнобильської трагедії.

Інформацію підготували завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій Наталія Климович та провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України