Володимир Кузьмич народився 27 червня 1894 р. у Бахмачі Чернігівської губ. у родині залізничника. У 9-річному віці став сиротою і разом з братом потрапив до сирітського притулку у Полтаві. Після закінчення гімназії вступив на юридичний факультет Харківського інституту народного господарства, який закінчив у 1929 р.
Від 1927 р. був у шлюбі з Агріпіною Євстахіївною Сеніною. У 1932 р. закінчив аспірантуру при кафедрі літературознавства Інституту червоної професури у Харкові. У 1930-1932 рр. був на будівництві Дніпрельстану (Дніпровської електростанції), де писав історію радянських заводів, чорновий варіант якої був забракований владою у 1934 р.
Письменник був членом літературних організацій «Гарт» (1923-1925), «Молодняк» (від 1926) та ВУСПП (від 1932). У 1930-х рр. входив до художньо-політичної ради Харківського театру опери і балету.
Від 1939 р. працював старшим викладачем кафедри західноєвропейської літератури Харківського державного університету. Під час Другої світової війни евакуйований до Алмати (Казахстан).
Перше оповідання Володимира Кузьмича було надруковане у 1925 р. Його прозові твори публікувалися в українських журналах: «Червоні квіти», «Плужанин», «Молодняк», «Червоний шлях», «Плуг».
Усього упродовж 1927-1941 рр. було видано 32 книги письменника. Серед них – роман «Крила» (1930), збірки оповідань та повістей «Італійка з Мадженто» (1927), «Хао-Жень» (1928), «Міна» (1929), «Польот над Кавказом» (1929), «Шість тисяч метрів» (1930), «Індустріада» (1931), «Кораблі» (1931), «Перший криголам» (1931), «Турбіни» (1932), «Висоти» (1934), «Океан» (1939), «Сто хлібин» (1940), «У грозу» (1941) та ін.
Тематика творів Володимира Кузьмича – проблеми соціалістичного будівництва, індустріалізації і становлення радянської людини.
Володимир Кузьмич добре володів французькою мовою, завдяки чому листувався з Анрі Барбюсом та вільно спілкувався з бельгійськими інженерами на будівництві Дніпрельстану у 1930-х рр. Іншим захопленням митця було малювання: у фондах ЦДАМЛМ України збереглися виконані ним аквареллю на папері замальовки до своїх творів та фотокопії його розписів декоративних блюд.
У 1930-х рр. письменник неодноразово звинувачувався рецензентами у «махровому націоналізмі», «індустріальному хвильовізмі» та «возвеличенні української нації з-поміж інших народів СРСР». Найбільш жорсткій критиці був підданий його роман про досягнення українського літакобудування – «Крила».
У 1942 р. Володимир Кузьмич був заарештований працівниками НКВС за обвинуваченням у антирадянській діяльності. 5 червня 1943 р. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до каторжних робіт у виправно-трудовому таборі.
Письменник помер 4 жовтня 1943 р. від виснаження в одному з таборів Казахстану (місце смерті і поховання невідомі). Реабілітований посмертно 20 вересня 1957 р. згідно з ухвалою Судової колегії з кримінальних справ Верховного Суду Казахської РСР.
Інформацію підготував провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України