Харків, 1920 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
Петро Свашенко народився 24 червня 1891 р. у с. Дергачі на Харківщині у родині заможного підприємця. Навчався у місцевій земській школі, одночасно підробляв чорноробом на консервній фабриці.
У роки Першої світової війни був сапером на Південно-Західному фронті (1914-1917). На Тернопільщині дебютував у сфері журналістики, долучився до революційного руху в українській громаді 7-ї армії.
У 1917-1919 рр. займався революційною діяльністю на Харківщині (ще від 1914 р. симпатизував есерам), у 1918 р. заарештований німецькою владою і засуджений до страти, але втік з-під варти. У червні 1917 р. брав участь у ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді в Києві, а у березні 1919 р. став членом партії боротьбистів.
Після війни працював у земельному комітеті Деркачівської сільради, редактором Уманської повітової газети «Сільська біднота» (від березня 1919 р.), головою Чернігівського окружного земельного відділу, кореспондентом газет «Вісті ВУЦВК» (Умань, 1920) і «Селянське життя» (від січня 1921) на Чернігівщині, секретарем Ніжинського окружного виконкому (1924).
У 1924-1926 рр. був членом літературної спілки «Гарт», від 1932 р. – Спілки письменників України.
У 1924 р. переїхав до Харкова і зосередився на журналістській роботі – 10 років працював у газеті «Вісті ВУЦВК» (від 1929 р. – заступником редактора), редактором журналів «Всесвіт», «Червона преса», друкував статті, фейлетони, нариси, памфлети у багатьох газетах і журналах України, зокрема в найтиражніших виданнях того часу – «Вістях ВУЦВК», «Селянській правді» і «Більшовику». Петро Свашенко був одним з найвідоміших журналістів України 1920-х років.
Був одружений з Анастасією Павлівною Свашенко-Чернишенко.
Перше оповідання Петра Свашенка «Сільське» надруковане в Харкові у 1924 р. Письменник є автором збірок оповідань і нарисів: «В тумані», «Сільське» (1924), «Дичавина», «В революцію» (1925), «Дніпробуд» (1927), «Нетрі села», «Кубань», «Українська Ніагара» (1928), «Правда» (1929), «З дороги», «Чудотворці», «З олівцем по Україні» (1930), «Демонстрація» (1931), «Світовий рекорд» (1933); повістей і романів: «Микола Ярош» (1928, 1929), «Наші Слобожани», «Записки Юрія Діброви» (1930), «Бризки крові» (1931), «За Збручем», «Червона ракета» (1932), «Гаррі Сміт, або Янкі в українських преріях», «Вишневі потоки» (1933).
У 1927 р. був відряджений на Кубань редактором газети «Вісті ВУЦВК». На основі зібраних матеріалів видав репортаж та книгу «Кубань» (1928), яка згодом була вилучена як контрреволюційна націоналістична книга та стала підставою для звинувачень письменника в спробах українізації Кубані.
Після посмертної реабілітації автора та дозволу СРПУ у «Держлітвидаві УРСР» вийшла збірка «Наші Слобожани. Повісті, оповідання, нариси» (1960), що була підготована до друку першим його біографом – письменником В. П. Власенком у 1957 р.
5 лютого 1935 р. Петро Свашенко під час чергової партійної чистки був виключений із КП(б)У за обвинуваченням у відсутності боротьби з «шумськізмом» і «хвильовізмом».
25 квітня 1935 р. письменник був заарештований працівниками НКВС у власній квартирі № 40 в харківському будинку письменників «Слово» за підозрою у «веденні підривної роботи у складі підпільної націоналістичної організації з метою відриву України від СРСР».
27 серпня 1935 р. він був засуджений Спеціальною Колегією Київського обласного суду до 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі з наступною поразкою в правах на 3 роки та засланий до Білбалттабу.
Ув’язнення відбував у Біломорсько-Балтійському таборі (Карелія), де 20 вересня 1937 р. засуджений до розстрілу.
Розстріляний 27 вересня 1937 р. Згідно з офіційними даними помер 17 січня 1943 р., про що була виписана сфальсифікована довідка.
17 жовтня 1956 р. Петро Свашенко був реабілітований судовою Колегією з кримінальних справ Верховного Суду УРСР, яка скасувала його вирок і припинила кримінальну справу за відсутністю складу злочину.
Інформацію підготував провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України
П. А. Свашенко (2-й справа в нижньому ряду) з колегами.
Чернігів, 1923 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 8, арк. 1.
П. А. Свашенко.
Харків, 1925 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 7, арк. 2.
П. А. Свашенко (справа) з невстановленою особою.
1934 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 8, арк. 2.
Лист Прокуратури Карело-Фінської РСР А. П. Свашенко про реабілітацію її чоловіка П. А. Свашенка.
11 вересня 1956 р.
Копія.
14 лютого 1957 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 5, арк. 2.
Довідка Верховного Суду Карело-Фінської РСР про реабілітацію А. П. Свашенка.
19 вересня 1956 р.
Копія.
Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 5, арк. 3.
Лист Верховного Суду УРСР А. П. Свашенко про реабілітацію її чоловіка П. А. Свашенка.
12 січня 1957 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 5, арк. 4.
Лист Парткомісії при Харківському обкомі А. П. Свашенко про партійну реабілітацію її чоловіка П. А. Свашенка.
1 серпня 1957 р.
[Копія].
Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 269, оп. 1, од. зб. 5, арк. 5.
