Роман Мар’янович Лубківський (1941-2015)

Петро Кравчук (зліва), Леонід Новиченко (у центрі), Роман Лубківський (справа) під час перебування за кордоном
Ніагара (Канада), 1980 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 1081, оп. 1, од. зб. 12, арк. 5

10 серпня виповнилось 80 років від дня народження відомого українського поета, перекладача, дипломата, громадсько-політичного діяча, лауреата Шевченківської премії (1992) Романа Мар’яновича Лубківського.

«Скумбрія в томаті»
Вірш, присвячений Станіславові П’ясецькому
Переклад із польської мови Романа Лубківського
Автограф
Б/д
ЦДАМЛМ України, ф. 739, оп. 1, од. зб. 17, арк. 6

До ювілею митця подаємо кілька цікавих фактів про нього:

  1. Роман Лубківський народився 10 серпня 1941 р. у с. Острівець у Дистрикті Галичина (нині Тернопільська обл.). Його вірші публікувались від 1957 р. в обласній газеті «Вільне життя», коли автор був ще в 10-му класі школи. Творчий дебют поета – вірш «Хвала Людині» (1957).
  2. Здобув якісну гуманітарну освіту (у 1963 р. закінчив філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка).
  3. Є автором 15 збірок поезій і 11 інших книг (монографій, антологій, збірок перекладів та публіцистики). Найвідоміші збірки: «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Слов’янське небо» (1972, антологія перекладів поезій), «Смолоскипи» (1975), «Майоліка» (1985), «Карбівня» (1987), «Погляд вічності» (1990), «Балканський Христос» (2001), «Квітень у серпні» (2003), «Сто і одна строфа» (2003).
  4. Поезія Романа Лубківського апелює до людини культурно освіченої, з базовими знаннями історії України, давньої міфології, християнства, культур сусідніх народів. Як зазначає Дмитро Павличко: «Поетична творчість Романа Лубківського – досі не розкрите, навіть приблизно не розгадане й належно не оцінене явище української літератури».
  5. Член Спілки письменників України (1966). У фондах Архіву-музею є фото митця у групі з Павлом Тичиною напереродні відкриття І з’їзду письменників за його участю. Лауреат Шевченківської премії (1992) за збірку «Погляд вічності» (1990). У 2006 р. йому присвоєно звання заслуженого діяча культури України.
  6. За перекладацьку діяльність і популяризацію в Україні польської літератури йому присвоєно звання заслуженого діяча культури Польщі (1977).
  7. Роман Лубківський активно займався громадською діяльністю: у 1980-1992 рр. був головою Львівської організації Спілки письменників України, а в 2006-2007 рр. – головою Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.
  8. Був депутатом Верховної Ради України І скликання (1990-1994). Саме за ініціативи Романа Лубківського над Верховною Радою підняли національний прапор України та започаткували традицію складання присяги Президентами України на Пересопницькому Євангелії.
  9. Роман Лубківський працював Надзвичайним і Повноважним Послом України в Словаччині (1992-1993), у Чехії (1992-1995), був відзначений преміями: Вітезслава Незвала Чеського літературного фонду за популяризацію чеської літератури (1984), Павола Гвєздослава за оригінальну та перекладацьку творчість, відданість культурі словацького народу (1988), Максима Рильського (2008), «Art Translationis» за переклади з чеської мови.
  10. Роман Лубківський також відомий як талановитий перекладач. У його творчому доробку переклади з більшості слов’янських літератур, зокрема, творів О. Блока, І. Вазова, Я. Івашкевича, Янки Купали, Десанки Максимович, Лацюноволеського, Ф. Прешерна та інших. Переклав українською мовою драму Юліуша Словацького «Срібний сон Саломеї» та драму Йозефа Вацлава Фріча «Іван Мазепа». Твори Романа Лубківського перекладені англійською, білоруською, болгарською, польською, російською, сербською, словацькою, хорватською і чеською мовами.
  11. У 1979-1996 рр. Роман Лубківський особисто передавав документи на державне зберігання до ЦДАМЛМ України. Особовий фонд поета (ф. 739) налічує 71 од. зб. за 1910-1981 рр. У фонді друкованих видань Архіву-музею зберігаються збірки його поезій: «Зачудовані олені» (1965), «Громове дерево» (1967), «Рамена» (1969), «Смолоскипи» (1975), «Звіздар» (1977), «Карбівня» (1987) та літературно-критичні нариси «Многосвіточ» (1978) і «Львів: Місто очима письменника» (1985).

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.