Пимон Михайлович Рудяков (1898-1937)

П. М. Рудяков. Б/д.
ЦДАМЛМ України, ф. 64, оп. 1, од. зб. 9, арк. 1.

Пимон Рудяков народився 23 грудня 1898 р. у с. Віта-Литовська під Києвом у багатодітній родині. За освітою є художником (у 1918 р. закінчив Київське художнє училище), проте більш відомий як адміністратор і управлінець у сфері української культури. Також навчався архітектурі у Київському архітектурному інституті. За його проєктами у 1927-1929 рр. збудовані десятки споруд, серед яких житловий будинок «Профпрацівник», «Палац Праці», селище «Дніпробуду» та ін.

У період НЕПу активно долучився до розбудови українського мистецтва. Працював у Наркомпросі (Народному комісаріаті освіти), українському ВТКЗі (Всесоюзному товаристві культурних зв’язків з закордоном), був директором Українського державного музею.

У 1930-1937 рр. обіймав керівні посади в українських мистецьких установах. Зокрема, під його керівництвом та за його безпосередньої участі відбулося: встановлення пам’ятників Тарасу Шевченку в Харкові та Києві (1930-ті), поповнення фондів і організація експозиції Київського Музею українського мистецтва, розробка інтер’єрів Музею діячів культури УРСР (1927-1928), систематизація творів образотворчого мистецтва Тараса Шевченка, підготовка експозиції Київського музею Т. Г. Шевченка, організація республіканських художніх виставок 1935 і 1937 рр., створення Київського архітектурного заповідника «Софійський музей».

Особливе місце у роботі Пимона Рудякова займало українське народне мистецтво (художні ремесла, народна творчість). За його ініціативою в Києві була створена школа майстрів народного мистецтва, в якій працювали Параска Власенко, Іван Гончар, Наталія Вовк, Марія Примаченко. Також Пимен Рудяков обіймав посаду директора Київського музею народної творчості. Під його керівництвом у 1936 р. підготовлена і проведена І Виставка українського народного мистецтва, показана в Києві, Москві, Ленінграді, країнах Європи і Америки. Він також був ініціатором відновлення виробництва гобеленів. Широко відомою є його стаття «Искусство украинского народа» (журнал «Творчість», № 10, 1936).

Проживав у Києві з дружиною Клавдією Василівною Рудяковою (в шлюбі з 1925) та донькою Еллою.

За зв’язки з художниками-бойчукістами Василем Седляром і Іваном Падалкою заарештований 17 жовтня 1937 р. НКВС УРСР у своїй квартирі в Києві та звинувачений у злочинах, що передбачаються пп. 8 і 11 ст. 54 КК УРСР. Під тиском слідчого написав зізнання на 19 сторінках, де зізнавався у членстві в антирадянській українській націоналістичній терористичній організації, якою нібито керували «боротьбисти».

Засуджений 21 грудня 1937 р. виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР до страти. Вирок виконаний в урочищі Биківня 22 грудня 1937 р.

За офіційними даними, помер власною смертю у 1942 р., про що навіть виписане сфальсифіковане свідоцтво, що зберігається в особовому фонді.

Клавдія Рудякова була заарештована як дружина «ворога народу» і до 1944 р. відбувала покарання в таборах, а після звільнення запроторена до психіатричної лікарні.

Доньку Еллу врятували родичі, вдочеривши її.

19 липня 1957 р. Пимен Рудяков був реабілітований посмертно за відсутністю складу злочину.

У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд П. М. Рудякова (ф. 64), що включає 18 од. зб. за 1927-1957 рр. Документи, які входять до його складу, були передані до установи у 1968 р. донькою митця Еллою.

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України