Іван Федорович Драч (1936-2018)

І. Ф. Драч. Б/д.
ЦДАМЛМ України ф. 628, оп. 1, од. зб. 55, арк. 2.

У межах віртуального проекту «Цей день в історії» та з нагоди відзначення 85-річчя від дня народження українського поета, літературознавця, перекладача, кінодраматурга, громадського та політичного діяча, одного з яскравих представників шістдесятників Івана Федоровича Драча (1936-2018) представляємо документи з його особового фонду (ф. 628), що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 р. у с. Теліженцях на Київщині в родині колгоспників. По закінченню Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в школі с. Дзвеняче за 6 кілометрів від батьківської домівки.

У 1955-1958 рр. проходив службу в армії, після повернення – навчався на філологічному факультеті Київського університету імені Т. Г. Шевченка, звідки був виключений у 1961 р. Навчання зміг поновити на заочному відділенні.

26-річний Іван Драч наступні 2 роки навчався на Вищих сценарних курсах Держкіно СРСР у Москві. Працював в редакціях газет «Батьківщина» та «Літературна Україна», а також у сценарному відділі Київської студії художніх фільмів ім. О. Довженка (1964-1974 рр.). У 1960-х роках був помічений у дисидентському русі, але під натиском влади був змушений відійти від громадсько-політичної діяльності.

За часів «перебудови» повернувся до дисидентства. У 1989 р. Іван Драч разом з В’ячеславом Чорноволом та Михайлом Горинем був одним із ініціаторів створення першої офіційної антирадянської організації – Народного руху України. Навесні 1990 р. був обраний депутатом Верховної Ради УРСР. Також увійшов до парламенту за виборами 1998 та 2002 рр.

Упродовж 1992-2000 рр. Іван Драч очолював Українську всесвітню координаційну раду. Від 1995 до 2018 рр. був головою Конгресу української інтелігенції. Упродовж 2000-2002 рр. очолював Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.

Перший вірш Івана Драча був надрукований у районній газеті ще в роки його юності, а перша збірка поезій «Соняшник» вийшла, коли йому було 26 років (1962). Згодом з’явилися такі поетичні збірки: «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Американська зошит»(1980), «Шабля і хустина» (1981), «Драматичні поеми» (1982), «Теліжинці»(1985), «Храм сонця »(1988), «Лист до калини» (1990, 1994), «Вогонь з попелу» (1995), «Сізіфів меч» (1999), «Противні строфи» (2005).

Слід виділити поему Івана Федоровича «Чорнобильська мадонна» (1988), в якій відображені події Чорнобильської трагедії.

Івана Драч виступає у жанрі поетичного перекладу і літературно-мистецької критики. Написав кілька літературних сценаріїв, за якими поставлено фільми: «Камінний хрест» (за новелами В. Стефаника), «Пропала грамота» (за мотивами повісті М. Гоголя), «Іду до тебе», «Криниця для спраглих» тощо.

У свої 40 років Іван Драч був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона» (1976), а в 47 років – Державної премії СРСР за збірку «Зеленые врата» (1983). У 1996 р. Іван Драч був нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого, а через 10 років йому було присуджено звання Героя України.

Іван Драч помер 19 червня 2018 р. після важкої хвороби за півроку до свого 82-річчя.

Матеріали Івана Федоровича Драча передавалися до Архіву-музею самим фондоутворювачем упродовж 1960-1985 рр. На їхній основі було відкрито особовий фонд письменника (ф. 628). Крім того, документи про письменника відклалися в особових фондах інших діячів культури і мистецтва.

Запрошуємо філологів, літературознавців та поціновувачів української культури ознайомитися з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготувала провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікації, канд. іст. наук Оксана Бублик.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України