Пилип Йосипович Капельгородський (1882-1938)

П. Й. Капельгородський. 1935 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 99, оп. 1, од. зб. 19, арк. 1.

Пилип Капельгородський народився 26 листопада 1882 р. у с. Городище на Сумщині в родині селянина-батрака, у якій було 11 дітей. Навчався у місцевій земській школі та у Роменській духовній школі (1893-1897), куди був прийнятий за протекцію священика, який розгледів у низькорослому худому хлопчику літературний талант.

У січні 1897 р. виключений з бурси за бунтарство проти жорстокої системи виховання та суворого режиму, хоча був найкращим учнем курсу. Втім, під тиском батька вступив до Полтавської духовної семінарії (1897-1902), де познайомився зі старшим на 3 роки Симоном Петлюрою. Юнаки товаришували та домовились разом гуртувати молодь і будити національну свідомість. Обидва закохались в одну дівчину – доньку попа Параскеву, яка віддала перевагу молодшому Пилипу.

Згодом Пилип екстерном склав іспити в Роменському реальному училищі і отримав диплом народного вчителя. Навчання в семінарії також не завершив, оскільки у 1902 р. був заарештований поліцією за участь у селянських заворушеннях на Полтавщині, був звинувачений у підбурюванні бунту та втік на Кубань. Там вчителював у 1903-1909 рр. у с. Успенське та підбурював повстання проти царського режиму, за що опинився в Армавірській тюрмі, звідки був звільнений у 1909 р. У тюрмі ним була написана автобіографічна повість-хроніка «Записки семінариста» (1909), у якій змальований жахливий бурсацький режим.

Восени 1909 р. опинився на Північному Кавказі, де у м. Владикавказ працював публіцистом у газеті «Терек». Там вивчав життя пригнобленого ногайського народу, що жив між Тереком і Камою. З 1909 до 1916 року на всенародному сході був обраний зверхником Караногая і провадив у краї соціально-економічні реформи, спрямовані на збереження корінного населення. Там він відкрив 2 школи, пансіон, Народний будинок з синематографом, а також викопав артезіан прісної води та за допомогою бобової рослини донник зупинив наступ пісків, за 7 років перетворивши значну частину Кізляро-Астраханської напівпустелі на квітучий сад.

Після революції у 1918 р. повернувся на Полтавщину, де жив у Лубнах, мандрував по селах як інструктор кооперації, працював у місцевих газетах «Червона Лубенщина», «Більшовик Лубенщини», «Наше слово», опублікував понад 1500 статей, гуморесок, віршів, фейлетонів. Від 1924 р. 10 років жив у Полтаві.

Друкуватися почав у 1905 р. в альманаху «Перша ластівка». Був членом літературної організації «Плуг». Найвідоміші його твори – «Записки семінариста», історичний роман-хроніка «Шурган» (1932) про війну на Кубані, трагедійна повість «Аш хаду» («Я стверджую») про тяжку долю караногайського народу; сатирична повість «Непорозуміння» (1928), оповідання «Дід Явтух» (1928), збірки гуморесок «Гей, не дивуйте…», «Роздайсь, море!» (1927), «Прейскурант отця Максима» (1929), п’єси-феєрії для дітей «Чарівна сопілка» (1923), «Праця» (1924). Його романи «Артезіан» та «Оборона Полтави», побачили світ лише після смерті автора.

Автор 200 віршів: до найвитонченіших і цілком оригінальних належать поезії «Не стріляй!», «Fata morgana» (1909), «Ноктюрн» (1910). Перша поетична збірка «Відгуки життя» вийшла у 1907 р. У 1916 р. видав історико-етнографічну монографію «Караногай».

19 березня 1938 р. Пилип Капельгородський був заарештований, а 5 квітня 1938 р. засуджений до розстрілу «особливою трійкою» НКВС по Полтавській області за звинуваченням у націоналізмі і розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Вирок виконано 19 травня 1938 р. У січні 1956 р. митець був посмертно реабілітований.

Документи особового фонду П. Й. Капельгородського (ф. 99) були передані до ЦДАМЛМ України донькою митця – Надією Пилипівною Капельгородською (Кавалерідзе) (1904-1984) у 1968 р. Вона була актрисою, літераторкою та дружиною Івана Кавалерідзе, знімалась у його фільмах «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936), «Наталка Полтавка» (1936). Варто зауважити, що до архіву передана лише мізерна частка особистого архіву письменника: решта матеріалів досі зберігається у родини його доньки.

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.