До 125-річчя українського композитора Михайла Вериківського

Шановні друзі! Пропонуємо вашій увазі онлайнову виставку, приурочену до 125-річчя від дня народження видатного українського композитора, диригента, хормейстера, педагога, музикознавця, фольклориста й музично-громадського діяча Михайла Івановича Вериківського (1896-1962), особовий фонд якого (ф. 1250) зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.

Михайло Вериківський – заслужений артист УРСР (1930), заслужений діяч мистецтв УРСР (1944), віртуозний український композитор, автор першої в українській музиці ораторії «Дума про дівку-бранку Марусю попівну Богуславку» (1923) та першого національного балету «Пан Каньовський» (1930), симфонічної поеми «Чернець» (1942-1943), опери «Наймичка» (1943), оперного етюду «Втікачі» (1948). Митець створив власні системи гармоній новоладових сполучень та музичних формотворень, працював над проблемами розвитку українського хорового мистецтва. Він також є одним із фундаторів новочасної української музики, який впроваджував звернення до надбань національної музичної культури. Митець здійснював постійний пошук оновлення засобів виразності й збагачення жанрового різномаїття національної музики.

На творчому рахунку Михайла Вериківського понад 400 творів, серед них: більше 60 камерно-вокальних творів, 50 хорів а-капела та в супроводі, 40 масових й 100 пісень для дітей, 100 обробок українських народних пісень для різних виконавців, низки хорів й романсів на слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Максима Рильського та інших українських класиків.

21 листопада 2012 р. відбулася прес-конференція з нагоди передавання на державне зберігання до ЦДАМЛМ України документів видатного українського композитора Михайла Вериківського. Цю місію виконав Едуард Митницький – український театральний режисер, народний артист України та Росії, засновник та багаторічний художній керівник Київського академічного театру драми та комедії на Лівому березі Дніпра, зять Михайла Вериківського. Для поповнення архівного фонду Михайла Вериківського (ф. 1250), зініційованого доньками композитора Оленю та Іриною ще у 1968 р., було передано унікальну колекцію – понад 650 (!) нотних рукописів. А ще – документи про службову, наукову та активну громадську діяльність Михайла Івановича, зокрема, про його членство у Спілці композиторів України, Українському відділенні музичного фонду СРСР, Державній комісії зі створення проєкту Державного гімну УРСР; про роботу в комісіях по впорядкуванню назв вулиць міста Києва та реконструкції вулиці Хрещатик у 1944 р.; листування з членами родини та відомими діячами культури, серед яких Павло Тичина, Максим Рильський, Левко Ревуцький та інші діячі української культури. На зберігання також надійшла надзвичайно цінна бібліотека, у складі якої були прижиттєві видання композитора. Серед документів зібраних Михайлом Вериківським для творчої роботи: автографи віршів Андрія Малишка, Володимира Сосюри, Павла Тичини, Максима Рильського. На особливу увагу заслуговують спогади композитора 1943 р. про перебування в евакуації у місті Уфа, його роботу в цей період над оркестровкою опери «Наймичка» (партитура залишилася в Києві), кантатою «Гнів слов’ян», спільну роботу з композитором Пилипом Козицьким (теж евакуйованим в Уфу) над кантатою до 100-річчя від дня народження Миколи Лисенка, циклом романсів та українських пісень, поемою для баса та симфонічного оркестру «Чернець», теоретичними працями в галузі гармонії та музичної форми, над якими митець працював вже багато років, документи про наукову, педагогічну та концертну діяльність, щоденники, афіші тощо.

В ювілейному онлайновому проекті представлені документи різних жанрів: індивідуальні фотографії за різні роки життя митця; групові світлини в колі родини, серед колег, учнів; фрагменти партитур найбільш відомих творів композитора; творчі нотатки; приватне та службове листування; матеріали до біографії, спогади рідних та друзів.

З повагою, Ваш Архів-музей.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України