Григор Михайлович Тютюнник (1931-1980)

Г. М. Тютюнник.
Лубни, 1974 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 966, оп. 1, од. зб. 19, арк. 2.

Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. у с. Шилівка на Полтавщині у родині колгоспників. Коли хлопчику було 6 років, його батька Михайла і батькового брата було розстріляно, а їхнє майно конфісковано. Хлопчика забрав до себе на Луганщину (смт Щотове) та виховав інший батьків брат Филимон Тютюнник. Навчався в Щотівській школі у російськомовному класі, внаслідок чого до 1962 р. розмовляв і писав твори винятково російською. У 1946 р. вивчився на слюсаря у Зіньківському ремісничому училищі. За розподілом потрапив на Харківський завод імені Малишева, однак через хворобу легенів не зміг відпрацювати там належні 3 роки, за що відсидів 4 місяці у колонії. У 1951 р. призваний до армії, служив радистом на морському флоті на Далекому Сході. Опісля закінчив вечірню школу, де опанував професію токаря і працював у Щотовському вагонному депо.

У 1957-1962 рр. Григорій Тютюнник навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Під час навчання остаточно вирішив пов’язати своє життя з літературною працею. Спочатку редагував журнал «Промінь», потім почав писати й власні твори. У 1958 р. одружився з випускницею філфаку Людмилою Корецькою. З 1962 р. працював вчителем у вечірній школі м. Артемівська. У 1963 р. переїхав до Києва, де працював у редакції «Літературної України» (1963-1964). Потім працював на київській кіностудії ім. О. Довженка, де написав літературний сценарій до фільму за романом брата Григорія Тютюнника «Вир». Надалі у 1970-х рр. займався редакційно-видавничою роботою у видавництвах «Молодь» і «Веселка».

Впродовж творчої кар’єри письменник постійно страждав від утисків влади. Часто його твори без пояснень відмовлялись публікувати, опубліковані нещадно цькувались в пресі, а автору постійно погрожували виключенням зі Спілки письменників. У 1972 р. він в черговий раз потрапив в немилість до влади через
свою малу прозу на гострі соціальні теми, внаслідок чого його твори практично перестали публікувати.

Григір Тютюнник писав повісті, романи, новели у стилі неореалізму. Важкі умови дитинства та Другої світової війни стали основою сюжетів багатьох його творів. Перший твір опубліковано російською мовою (новела «В сумерки», 1961). В подальшому писав українською мовою. Перші україномовні оповідання «Дивак», «Рожевий морок» опубліковані у 1963 р. у «Літературній Україні». У 1966 р. вийшла друком перша його книга «Зав’язь». Найвідоміші твори: оповідання «Деревій» (1969), новела «Три зозулі з поклоном» (1976), повісті «Климко» (1976), «Вогник далеко в степу» (1979). Останнім твором письменника стала незавершена повість «Житіє Артема Безвіконного» (1980).

Зацькований владою та критиками, Григір Тютюнник покінчив життя самогубством у ніч з 5 на 6 березня 1980 р. У 1989 р. був посмертно удостоєний Шевченківської премії за збірку творів у 2 томах «Молодь» (1986).

Документи особового фонду Г. М. Тютюнника, який налічує 56 од. зб., були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України його дружиною у 1980 р. Вони охоплюють період з 1943 р. до 1980 р. Основний масив документів складають матеріали творчої діяльності (рукописи і машинописи оповідань, повістей, романів), матеріали до біографії фондоутворювача (записні книжки, щоденники, вітальні телеграми), індивідуальні та групові фотографії. У невеликій кількості представлені епістолярна спадщина та документи інших осіб, що відклалися у фонді.

Запрошуємо дослідників і шанувальників українського театру ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України!

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України