Варвара Іванівна Чередниченко (1896-1949)

Варвара Іванівна Чередниченко народилася 16 грудня 1896 р. у Києві. Сім’я часто переїжджала і дитинство Варвари пройшло у Катеринославі (нині Дніпро) та Москві. Деякий час дівчинка виховувалась у родині дядька у Краснодарі, де закінчила перші 2 класи. Слід відмітити наполегливе прагнення дівчинки до навчання – Варвара слідкувала за новими освітніми програми для жінок й охоче здобувала освіту.

По достроковому завершенню середньої освіти, Варвара Чередниченко вступила на історико-філософське відділення Московських вищих жіночих курсів. Паралельно вона опановувала природознавчий цикл дисциплін в Московському міському народному університеті ім. О. Л. Шанявського. Під час літніх канікул вона відвідувала педагогічні курси Всеросійського учительського з’їзду. Крім того, 16-річна Варвара Чередниченко вчителювала у недільній школі.

У 1913 р. вона повернулася до рідного Києва та вступила до Фребелівського педагогічного інституту (після реорганізації увійшов до НПУ ім. М. П. Драгоманова), де навчалася 2 роки, здобуваючи фах вчителя. Паралельно заробляла собі на життя, працюючи у господарській конторі Олександрівської лікарні.

У 1917 р. Варвара Чередниченко переїхала до Полтави, де прожила 6 років. Власне в цей період вона виходить заміж за Левка Ковальова (громадсько-політичний діяч, один із фундаторів УПРС; у 1934 р. заарештований та у 1935 р. засуджений до 10 років таборів). Працювала в педагогичному бюро Полтавського земства, а від 1922-1923 рр. викладала в Полтавському інституті народної освіти, проте через хворобу була змушена звільнитися.

У 1922 р. В. Чередниченко стала членкинею Спілки селянських письменників «Плуг».

У 32 роки Варвара Чередниченко виходить заміж вдруге за осетинського письменника Чермена Бегізова і наступні 10 років її життя (1928-1938) були пов’язані з Південною Осетією. Вона вступає до асоціації пролетарських письменників Осетії. У 1932 р. була прийнята до Спілки письменників Грузії.

Варвара Чередніченко вивчила осетинську та грузинську мови, займалася перекладами, декілька років очолювала бібліографічну секцію Південноосетинського науково-дослідного інституту краєзнавства. У 1937 р. її чоловіка Ч. Бегізова було заарештовано та засуджено до розстрілу.

У 1938 р. Варвара Чередниченко повернулася до рідного Києва та згодом вступила до Спілки письменників України. У роки Другої світової війни була евакуйована до Саратова, де працювала в радіокомітеті. У післявоєнні роки жила Варвара Чередниченко в Києві, де мешкала в будинку «Роліт». У середині 1940-х років її творчість зазнала критики – спочатку за оповідання «Я щаслива Валентина», далі за історичний роман «Фастів», через що мисткиня втратила можливість публікуватися, розповсюджувати свої роботи та фактично була витіснена з кола письменників.

Варвара Чередниченко померла 22 квітня 1949 р. на 52 році життя.

Письменниця дебютувала у 1909 р. у журналі «Копійка» оповіданням «Лохтарь обдурив». Через три роки вийшло її перше оповідання українською мовою «Грицева неділя», опубліковане в журналі «Дніпрові хвилі». Згодом її твори з’являлися в журналах: «Знання», «Селянка України», «Студент революції», «Червоний шлях» та ін.

У творчому доробку письменниці такі твори: «З життя українського вчительства» (1919), «Софія Перовська» (1924), «Артистка без ролів» (1924), «Жіночі оповідання» (1925), «Що трапилось з тьотею Зорянською» (1926), «За плугом» (1926), «Дитбуд та дуб» (1927), «Весела компанія» (1928), «Весняний дріб’язок» (1929), «Жужіль» (1930), «Осетинські оповідання» (1931), «Горпина-трактор» (1931), «В картезіанському монастирі» (1940) та ін.

Матеріали про Варвару Чередниченко надійшли до ЦДАМЛМ України від Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.

Інформацію підготувала архівіст відділу використання інформації документів та комунікації, канд. іст. наук Оксана Бублик.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України

• 

• 

•