Павло Матвійович Усенко (1902-1975)

Павло Усенко народився 23 січня 1902 р. у с. Заочіпському Полтавської губ. (тепер с. Цибулькове Дніпропетровської обл.).

Освіту здобував у початковому училищі у Верхньодніпровську (до 1920), на 3-місячних курсах соціального виховання у Полтаві, курсах шкільних інструкторів.

Весною 1921 р. переїхав до Кобеляк на Полтавщині, де очолював відділ дошкільного виховання дитячих будинків, комісію у справах неповнолітніх правопорушників та входив до комісії по боротьбі з безпритульністю.

Потім працював лектором-бібліотекарем у с. Заочіпському, інструктором у відділі народної освіти в Кобеляках, у комітетах комсомолу Лохвиці, Лубен, Полтави.

Від 1923 р. працював у Полтаві у редакції газети «Червоний юнак», навколо якої створив полтавську філію Спілки письменників «Плуг» (1922-1932).

У 1924 р. переїхав до Харкова у зв’язку з переміщенням редакції газети.

У 1926 р. заснував у Харкові літературну організацію «Молодняк» (1926-1932) та був обраний до секретаріату створеної у 1926 р. ВУСПП (Всеукраїнської спілки пролетарських письменників).

Продовжив здобувати освіту в Харківському інституті червоної професури (1928-1931).

У роки Другої світової війни працював військовим кореспондентом на фронтах України і країн Східної Європи.

Від 1935 р. і до кінця життя жив у будинку «РОЛІТ» у Києві.

У 1947-1948 рр. обіймав посаду відповідального редактора «Літературної газети» (тепер – «Літературна Україна»).

У 1950-1960-х рр. зосередився на літературній роботі, результатом якої стала публікація низки поетичних збірок та прозових творів.

Від 1920-х років був у шлюбі з Гретою Володимирівною Усенко, мав трьох дітей – сина Володимира і доньок Марину та Вероніку.

Поезії Павла Усенка публікувалися від 1922 р.

Перша його збірка надрукована в 1925 р.

Всього він є автором понад 30 збірок віршів на суспільно-політичну, воєнну, побутову тематику, написаних у жанрі соцреалізму.

Найвідомішими з них є: «Поезії» (1932), «Лірика бою» (1934), «За Україну» (1941), «Клянись!» (1942), «Весна» (1943), «Сини» (1947), «Листя и роздуми» (1956).

Також варто виділити ліричні вірші «Ти б шуміла», «Що не квітень», «Січень».

На основі фольклорних традицій і усної народної творчості ним написані пісні «Прикордонна», «Перед нами простяглись», «Заспів».

Також до творчого доробку письменника входять поема «Шість», нариси, вірші для дітей, незавершені романи «Повіт», «Іван Силай», «Орлеанська Пріська», «Степ. Вітер. Сніговій», уривки та чорнові варіанти яких відклалися в його особовому фонді.

Життя поета обірвалося 4 серпня 1975 р. у Києві.

Він похований на Байковому кладовищі.

Документи особового фонду П. М. Усенка були передані на постійне зберігання до ЦДАМЛМ України ним особисто, його сином Володимиром і донькою Мариною у 1975-1997 рр.

Вони охоплюють період від 1905 р. до 1992 р.

Основний масив документів складають матеріали творчої діяльності (рукописи і машинописи поетичних збірок та окремих віршів), матеріали до біографії фондоутворювача (записні книжки, спогади, щоденники, вітальні телеграми), епістолярна спадщина, індивідуальні та групові фотографії.

У значній кількості також представлені підготовчі матеріали до творів, статті про нього та матеріали інших письменників, що відклались у фонді.

Запрошуємо дослідників і шанувальників української літератури ознайомитись з документами у читальному залі Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

• 

•