До ювілею Миколи Лисенка

22 березня виповнилось 180 років від дня народження видатного українського композитора, піаніста, диригента, педагога, фольклориста, громадського діяча Миколи Віталійовича Лисенка. До ювілею митця колектив Архіву-музею готував художньо-документальну виставку, у рамках якої мали бути представлені цифрові копії сотень архівних документів з фондів ЦДАМЛМ України, однак війна перешкодила втіленню цього задуму. Виставковий проєкт до 180-річчя М. В. Лисенка обов’язково буде презентований нами після перемоги (завершення воєнного стану). Наразі пропонуємо до вашої уваги 10 цікавих фактів про життя і творчість Миколи Лисенка – одного з корифеїв вітчизняного музичного мистецтва та добірку цінних архівних документів з фондів ЦДАМЛМ України:

1. Микола Лисенко народився 10 (22 березня) 1842 р. у с. Гриньки на Полтавщині, походить з козацько-старшинського роду. Його батько – дворянин, полковник Віталій Лисенко, вдома розмовляв українською мовою. Мати Ольга Єреміївна походила з полтавського поміщицького роду Луценків, закінчила Смольний інститут шляхетних дівчат та навчила всіх членів родини французької мови.

2. Хист до музики проявився у хлопчика у віці 5-ти років. Перші уроки йому давала мати та запрошена нею репетиторка. Освіту Микола Лисенко здобував у київських пансіонах Вейля і Гедуена (1852-1855), 2-й Харківській гімназії (1855-1859), на природничому факультеті Харківського університету, фізико-математичному факультеті Київського університету (1860-1864) (у 1865 р. став кандидатом природничих наук) та у Лейпцизькій консерваторії по класу піаніно (1867-1869). До Києва він повернувся вже в статусі іменитого піаніста і композитора інструментальних творів.

3. Микола Лисенко разом з друзями Михайлом Драгомановим, Михайлом Старицьким, Петром Косачем були членами «Київської громади», організовували недільні школи та бібліотеки, займались етнографічними дослідженнями, активно збирали український фольклор на Полтавщині.

4. Від 1869 р. митець жив у Києві. У 1870-1890-х роках виступав з концертами у Києві, Полтаві, Чернігові, Катеринославі, на яких пропагував українську музику. Як піаніст він виконував власні твори і як композитор готував музичний акомпанемент для виступів хору. Микола Лисенко постійно був у центрі музичного і національно-культурного життя міста: організовував концерти, виконував музичні твори, створював хори, брав участь у роботі гуртків любителів музики, організації недільних шкіл для селян, підготовці «Словника української мови», перепису населення 1897 р., у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.

5. З 1878 р. обіймав посаду педагога з фортепіано у Київському інституті шляхетних дівчат, де одружився з ученицею Ольгою Липською (1860-1900), у шлюбі з якою мав 7 дітей. Цього ж року у складі археологічної експедиції В.Беренштама побував на Хортиці, де брав участь у розкопках і слухав козацькі пісні. Під впливом отриманих вражень упродовж 1880-1890 рр. написав один із найвідоміших своїх творів – оперу «Тарас Бульба».

6. У 1904 р. Микола Лисенко відкрив першу в Україні національну Музично-драматичну школу з українською мовою викладання, що у 1913 р. отримала його ім’я. Цей навчальний заклад (з 1918 р. – Державний музично-драматичний інститут ім. М. Лисенка) став наріжним каменем для формування цілого талановитого покоління українських музикантів, співаків та композиторів, серед яких: Григорій Верьовка, Іван Козловський, Габріель Нелідов, Поліна Нятко-Табачникова, Борис Тягно та ін. Директор школи постійно підкреслював важливість вивчення фольклору та народної музики для підготовки професійних і національно свідомих фахівців.

7. У 1905 р. разом з Олександром Кошицем створив музично-хорове товариство «Київський Боян», яке очолював до кінця життя, а у 1908 р. став засновником та головою ради правління «Українського Клубу» (з 1912 р. – Клубу «Родина»), до якого увійшли провідні науковці та митці того часу.

8. До найвідоміших творів Миколи Лисенка належать гімни «Молитва за Україну» (1885) («Боже великий єдиний…», також відомий як духовний гімн України), «Вічний революціонер» (1880), опери «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена» (1883), «Тарас Бульба» (1890), «Наталка Полтавка» (1889), «Енеїда» (1910), оперета «Чорноморці» (1872), музика до «Кобзаря» Тараса Шевченка.

9. За основу своїх творів композитор брав переважно творчість українських авторів, незважаючи на Емський указ 1876 р., що забороняв друк українською мовою творів і текстів до нот. За пропагування української мови і музики митець від початку ХХ ст. зазнавав переслідувань царського уряду та опинився під пильним наглядом «охранки». У 1907 р. його навіть заарештували, але незабаром відпустили через відсутність доказів.

10. Микола Лисенко помер раптово від серцевого нападу 6 листопада 1912 р., похований на Байковому кладовищі. Музикознавці справедливо називають його «батьком української національної музики» та фундатором українського академічного оперного мистецтва, відзначаючи як композиторську, так і етнографічну складові його діяльності.

Інформацію підготували завідувач сектору просвітної та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік та начальник відділу використання інформації документів та комунікацій Наталія Климович.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.