Іван Петрович Кавалерідзе (1887-1978)

І.П. Кавалерідзе. [1920-ті].
ЦДАМЛМ України ф. 442, оп. 2, од.зб. 44, арк. 11.

13 квітня виповнилося 135 років від дня народження українського скульптора, кінорежисера, драматурга, сценариста, художника кіно Івана Петровича Кавалерідзе (1887-1978). До ювілею видатного митця пропонуємо до вашої уваги 10 цікавих фактів про його життя і творчість та добірку архівних документів з фондів ЦДАМЛМ України:

1. Іван Кавалерідзе народився 13 квітня 1887 р. на хуторі Ладонському Роменського повіту (нині с. Новопетрівка Сумської області) у селянській родині Петра Кавалерідзе – нащадка грузинського князівського роду Кхварідзе. З раннього дитинства, яке пройшло у с. Талалаївка Полтавської губернії (нині Чернігівська обл.), полюбляв ліпити з глини фігурки людей і тварин. Художній хист хлопчика був помічений його дядьком – відомим художником Сергієм Мазаракі, який забрав його до Києва і допоміг отримати художню освіту.

2. Іван Кавалерідзе здобув чудову освіту – навчався у київській приватній гімназії Валькера, Київському художньому училищі (1907-1909), Петербурзькій академії мистецтв (1909-1910), паризькій приватній студії Наума Аронсона (1910-1911). Цікавий факт: його сусідом по парті у гімназії був всесвітньо відомий майбутній скульптор Олександр Архипенко.

3. У 1912 р. високоосвічений митець, що став відомим після відкриття 17 вересня 1911 р. пам’ятника княгині Ользі на Михайлівській площі, був запрошений працювати художником-декоратором на кінофірмі П. Тімана та Ф. Рейнгарда. Однак його успішна кар’єра була перервана війною – у лютому 1915 р. він був мобілізований до російської армії та закінчив школу прапорщиків у Петербурзі. Завершення війни в лютому 1917 р. зустрів у складі запасного гвардійського батальйону у Царському Селі.

4. Після утворення Української Держави П. Скоропадського переїхав до м. Ромни. Тут він у 1918 р. створив перший пам’ятник Т. Шевченку в повний зріст, працював у відділі народної освіти (1918-1928), викладав малювання у 6 школах і був режисером Роменського пересувного робітничо-селянського театру (1925-1930).

5. Наприкінці 1920-х рр. активно долучився до кіновиробництва після знайомства з О. Довженком та керівництвом ВУФКУ. У 1928-1933 рр. був режисером Одеської кінофабрики, у 1934-1941 рр. – Київської кіностудії «Українфільм». Всього він створив 10 кінофільмів. Його кінематографічним дебютом став новаторський фільм «Злива» (1929) у авангардному жанрі конструктивізму. Стрічка була створена під враженням від відомої постановки Леся Курбаса «Гайдамаки», вважається втраченою за загадкових обставин. Наступні фільми – «Перекоп» (1930), «Штурмові ночі» (1931), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936) – характеризувалися поступовим переходом від експериментальних методів до соцреалізму, викликали значний резонанс та отримали здебільшого негативні оцінки радянських кінокритиків. З огляду на це, Іван Кавалерідзе був переведений знімати безконфліктні музичні фільми, зокрема, першу українську кінооперу «Наталка-Полтавка» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Олекса Довбуш» (1941). Лише в роки «відлиги» він отримав змогу зняти два повнометражні кінофільми («Григорій Сковорода» (1959), «Повія» (1961)) на Кіностудії імені Олександра Довженка, на якій працював у 1957-1962 рр. Митець є автором низки драматичних творів – «Вотанів меч» (1965), «Перекоп» (1967), «Перша борозна» (1969) та ін.

6. Від 1941 р. і до кінця Другої світової війни керував відділом культури Київської міської управи, у тому числі і в період окупації Києва німцями. Внаслідок цього після війни радянська влада звинуватила його у колабораціонізмі, заборонила працювати в кіно та виселила з квартири. Митець на запрошення театральної актриси Любові Гаккебуш оселився у її квартирі.

7. У 1950-60-х рр. повернувся до скульптурної діяльності. Працював над створенням барельєфів, якими прикрашалися будинки у Києві. На жаль, ці роботи не збереглися.

8. У творчому доробку Кавалерідзе-скульптора – 20 пам’ятників і сотні станкових робіт. Серед них – пам’ятники княгині Ользі (Київ, 1911), Тараса Шевченку (Ромни, 1918; Полтава, 1925; Суми, 1926), Григорію Сковороді (Лохвиця, 1922; Київ, 1978), Петру Запорожцю (Біла Церква, 1971), скульптурний портрет Федора Шаляпіна (1909), скульптурні композиції «Амвросій Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954), «Прометей» (1962), «Запорожець на коні», «Марко Кропивницький» та ін. Він також є автором проєктів пам’ятників Богдану Хмельницькому в Кобеляках (1962) та Ярославу Мудрому (пам’ятник зведено у 1997 р. біля Золотих воріт у Києві за проєктом 1960 р.).

9. Митець помер 3 грудня 1978 р., похований на Байковому кладовищі. Його творча діяльність тривала аж 70 років. На вшанування пам’яті про нього в Києві у 1993 р. відкрито музей-майстерню Івана Кавалерідзе. Він знаходиться на Андріївському узвозі в будинку №21, де скульптор у 1911 р. працював над пам’ятником княгині Ользі.

10. Справжнє визнання Іван Кавалерідзе отримав після здобуття Україною незалежності. Сучасні мистецтвознавці (О. Мусієнко, С.Бондаренко та ін.) називають його «основоположником українського історичного кіно, який за режисерським талантом не поступався О.Довженку та С. Ейзенштейну», а його творчість – «однією з найплодючіших гілок українського національного кінематографу, що була жорстоко обрубана радянською владою».

Інформацію підготували завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, кандидат іст. наук Ігор Резнік та начальник відділу використання інформації документів та комунікацій Наталія Климович.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

Фото пам’ятника Т.Шевченку в Ромнах. Автор – І. П. Кавалерідзе.  1920-і рр.
ЦДАМЛМ України ф.442, оп.2, од. зб. 1.
Фото кадру з фільму І. П. Кавалерідзе «Коліївщина». 1931 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 422, оп. 1, од. зб. 31, арк. 1.
Реклама історичного звукового фільму «Коліївщина». [1933].
ЦДАМЛМ України, ф. 442, оп. 2, од.зб. 40.
Фото кадру з фільму І. П. Кавалерідзе «Перекоп». 1931 р. 
ЦДАМЛМ України, ф.442, оп.1, од.зб. 30
Фото кадру з фільму І. П. Кавалерідзе «Наталка-Полтавка». У головних ролях –
М. Платонов, К. Осмяловська, С. Шкурат. 1936 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 442, оп. 1, од. зб. 33, арк. 1.
І. П. Кавалерідзе. [Поч. 1960-х рр.].
ЦДАМЛМ України, ф. 442, оп. 2, од. зб. 44, арк. 14.
Фото меморіального знаку на честь бібліотеки, заснованої князем Ярославом Мудрим при Софійському соборі.  м. Київ, 1969 р.  
ЦДАМЛМ України,  ф. 442, оп. 2, од. зб. 3.
Програма вистави «Вотанів меч» Дніпропетровського державного українського театру ім. Т.Г. Шевченка за п’єсою І.П. Кавалерідзе. Дарчий напис автору від головного режисера театру Ф. Александріна з приводу успішної прем’єри. 29 жовтня 1971 р. ЦДАМЛМ України, ф. 442, оп. 2, од.зб. 25, арк. 1.