Костянтин Піскорський (1892–1922)

Україна. Знати – це перемагати!

18 травня виповнилося 130 років від дня народження Костянтина Піскорського (1892–1922) – «художника інших світів», який випередив свій час і яскраво спалахнув на українському  мистецькому обрії. Доля подарувала йому коротке життя (митець помер у 29 років). Яскравий митець, який не отримав фахової художньої освіти, проте став одним із найоригінальніших українських графіків першої половини ХХ ст., який працював у стилі сецесії, футуризму та абстракції. Кожна робота – маленький витвір мистецтва, що поєднує не лише глибоке відчуття композиції і кольору, а й несе у собі відбиток трагічної епохи.

1. Костянтин Піскорський народився 6 травня (18 травня) 1892 р. у Києві. Батько, Володимир Костянтинович, відомий вчений-історик, професор, основоположник вітчизняної іспаністики, член-кореспондент Барселонської королівської академії наук і мистецтв, походив із старовинного польського шляхетського роду Піскорських і українських дворян Соханських. Мати, Зінаїда Захарівна (в дівоцтві Андрієнко), дочка переяславського юриста, художника-аматора, з давнього козацького роду, працювала бібліографом у Київському університеті. Родина Піскорських мала дружні стосунки з багатьма діячами української культури – Афанасьєвими, Житецькими, Євреїновими, Лучицькими, Требінськими. Хрещеним батьком майбутнього художника став близький друг батька, редактор журналу «Киевская старина» Євген Олександрович Кивлицький.

2. Майбутній художник з дитинства був залюблений в українські пісні, думи та вірші Тараса Шевченка, яких його навчила бабуся. Бабуся митця, Ганна Хомівна, була дочкою кріпака Колішева, якого в свій час відвідував Тарас Шевченко, коли відвідував Україну.

3. Вперше побувавши в Іспанії в 5-річному віці, коли Володимир Піскорський у 1897 р. перебував у науковому відрядженні в Барселоні, хлопчик дуже полюбив цю гостинну країну, із задоволенням вивчав іспанську мову та пісні, але ненавидів кориду. Дуже пишався тим, що його батько був першим іноземним вченим, якого допустили до вивчення іспанських королівських архівів.

4. Освіту почав здобувати в класичній гімназії при історико-філологічному інституті кн. Безбородька у Ніжині, куди було призначено батька. У 1905 р. Володимир Піскорський виказав підтримку революційно налаштованим студентам, підтримував звільнення політв’язнів, за що почав отримувати погрози від представників чорносотенних організацій. Родина була змушена залишити Ніжин. У 1906 р. родина Піскорських повернулася до Києва, де Костянтин продовжив навчання в І Імператорській Олександрівській гімназії. Згодом батько прийняв запрошення і зайняв місце професора кафедри загальної історії Казанського університету і родина вкотре переїхала.

5. Вищу освіту майбутній митець почав здобувати на юридичному факультеті Казанського університету. Проте, через трагічну смерть батька у 1910 році родина повернулася на Батьківщину, в Київ, і Костянтин перевівся на юридичний факультет Київського університету, який закінчив у 1914 році. Цікавим фактом є те, що диплому він так і не отримав, а лише посвідчення, оскільки адміністрація вважала його «неблагонадійним». У травні 1915 р. Костянтин Піскорський одружився зі студенткою Вищих жіночих курсів Ніною Калашніковою. Почав працювати у Державному банку. У подружжя народилося троє дітей.

6. З початком Першої світової війни Костянтин Піскорський був призваний на військову службу, але оскільки він мав серцево-судинну недостатність, медкомісія визнала його непридатним до служби в діючій армії. Натомість він служив у шпиталях Києва, Управлінні інтендантської армії в Бердичеві та в Управлінні зв’язку у Камянці-Подільському. Враження від жахів війни митець виклав у низці творів (так з’явилися його картини «Скорбота», «Сльоза», «Самотність» та ін.).

7. Після демобілізації восени 1917 р. Костянтин Піскорський повернувся до Києва і продовжив роботу в Державному банку. Знаходить розраду у мистецтві, створює ряд пейзажів України, ілюстрацій до творів Тараса Шевченка. Рятуючи трьох своїх малолітніх дітей від голоду, Піскорський виїхав з Києва, працював учителем у селах Совки і Микільська Борщагівка. Також під його керівництвом селяни почали видавати рукописний журнал «Вісті», були засновані драматична і образотворча студії.

8. Після 5 років активної творчої роботи захотів отримати професійну художню освіту і у 1919 р. вступив до Академії мистецтв в майстерню професора Георгія Нарбута. У 1920 р. низка його робіт була представлена на Першій мандрівній виставці профспілки художників Києва (1920). У творчому спадку художника понад 100 графічних робіт, виконаних аквареллю, тушшю і сріблом, низка ілюстрацій до літературних творів та розписів по дереву. Найвідоміші з його творів – «Човен Всеплав» (1918), «Ліс» (1919), «Україна поневолена» (1919), «Зірка опівнічна» (1920), «Козак Мамай» (1921), «Ой у лузі та при березі червона калина» (1919), «Пливе човен, води повен» (1919 р., за поемою Т. Шевченка «Катерина») та ін.

9. У березні 1922 року 29-річний К. Піскорський помер від тифу, як і його вчитель Г. Нарбут (в травні 1920 р.). Митець був похований поблизу Аскольдової могили, проте у роки Другої світової війни могила була зруйнована, а після закінчення війни цвинтар було знесено.

10. У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд Костянтина Піскорського (№335), що включає 240 од. зб. за 1890–1992 роки. Довгий час спадщина художника-авангардиста дбайливо оберігалася його родиною від радянської влади та не була доступна широкій громадськості. Документальні матеріали фонду були передані дружиною митця, його сестрою та племінницею у 1971–1998 роках. Однак перші публікації про творчість митця почали з’являтися лише у 1970-х роках.

Інформацію підготували начальник відділу використання інформації документів та комунікацій Наталія Климович та завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.