Михайло Стельмах (1912–1983)

У рамках віртуального проекту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди відзначення 110-річчя від дня народження представляємо інформаційне повідомлення про українського письменника, поета, фольклориста, громадського діяча, драматурга та кінодраматурга, лауреата Шевченківської премії Михайла Панасовича Стельмаха (1912–1983).

Михайло Стельмах народився 24 (11) травня 1912 у с. Дяківці, Літинського повіту на Поділлі. Батько – Панас Дем’янович, мати – Ганна Іванівна. Був єдиною дитиною в сім’ї. Михайло Стельмах швидко навчився читати, тому одразу був прийнятий до 2 класу сільської школи. Після отримання середньої освіти вступив до Українського педагогічного технікуму імені І. Франка (Вінниця). У 1930 р. технікум був реорганізований у вищий навчальний заклад.

Тож, у 1933 р. М. Стельмах закінчив Вінницький педагогічний інститут (нині ВДПУ імені М. Коцюбинського). На останньому курсі почав працювати в редакції газети «Більшовицька правда». До 1935 р. вчителював на Вінниччині, опісля чотири роки працював вчителем у літківській школі на Київщині, де познайомився з письменником Яковом Качуром.

У 27 років Михайло Стельмах вступив на курси літераторів при Спілці письменників України (далі СПУ). Однак, того ж 1939 р. розпочалася Друга світова війна, тому письменника зарахували до СПУ вже наступного року.

Далі були роки життя на фронті. Михайло Стельмах воював у складі артилерійської частини на білоруських землях під Полоцьком. За роки війни він був двічі поранений. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині і став військовим кореспондентом у газеті «За честь Батьківщини». Лікувався в м. Уфі, куди була евакуйована СПУ. Тоді ж познайомився з Максимом Рильським. З кінця війни пробував себе в прозовому жанрі – романі.

У післявоєнний час 33-річний Михайло Стельмах повернувся до Києва. Там М. Рильський запропонував йому роботу в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, в якому митець і пропрацював до 1954 р. Перші етнографічні розвідки Михайла Стельмаха розпочалися ще за часів вчителювання на Вінниччині. Такі польові експедиції тільки урізноманітнили літературну мову письменника.

Після закінчення війни Михайло Панасович побрався з Лесею Анатоліївною. Подружжя прожило разом майже 40 років. У 37 років у письменника народився син Ярослав (драматург, перекладач, кіносценарист, дитячий письменник), через 6 років – донька Марта (філолог, фольклорист, дизайнер ландшафту), а ще через два – син Дмитро (письменник, перекладач).

Михайло Панасович на початку свого творчого шляху пробував себе в поезії, а згодом – у прозі. Є автором поетичних збірок: «Добрий ранок» (1941 р.), «За ясні зорі» (1942 р.), «Провесінь» (1942 р.), «Шляхи світання» (1948 р.), «Жито сили набирається» (1954 р.), «Поезії» (1958 р.), «Мак цвіте» (1968 р.).

Найвідоміші прозові твори письменника: «Березовий сік» (1944 р.), «Велика рідня» (1949 р.), «Великі перелоги» (1951 р.), «Хліб і сіль» (1959 р.), «Правда і кривда» (1961 р.), «Дума про тебе» (1969 р.), «Над Черемошем. Гуцульські мотиви» (1952 р.), «Гуси-лебеді летять» (1964 р.), «Щедрий вечір» (1967 р.), «На Івана Купала» (1966 р.), «Зачарований вітряк» (1967 р.), «Кум королю» (1968 р.). Стельмах був одним із перших хто порушив проблеми Голоду 1932–1933 рр. та боротьби ОУН-УПА проти СРСР.

У творчій спадщині Михайла Стельмаха чимало творів для дітей: «Жнива» (1951 р.), «Колосок до колоска» (1951 р.), «Живі огні» (1954 р.), «Весна-весняночка» (1955 р.), «У сестрички дві косички» (1955 р.), «В їжаковому вітряку. Як журавель збирав щавель» (1957 р.), «Бурундукова сім’я» (1963 р.), «Гуси-лебеді летять» (1964 р.), «Щедрий вечір» (1966 р.), «Літо-літо» (1969 р.), «Лісова казка» (1980 р.), «Непослушко довгі вушка і дзвоник» (1980 р.).

Михайло Стельмах є лауреатом найвищих літературних премій своєї доби. Зокрема, високими відзнаками були відмічені наступні твори: роман «Велика рідня»; трилогія «Хліб і сіль», «Кров людська – не водиця», «Велика рідня» (грошову винагороду віддав на будівництво школи у рідних Дяківцях). У 1980 р. митець одержав Державну премію УРСР імені Т. Г. Шевченка за роман «Чотири броди».

Михайло Стельмах помер 27 вересня 1983 р. у Києві на 72 році життя. У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд М. П. Стельмаха Документи надходили до Архіву-музею з 1984 р. від дружини та дочки. Фонд митця містить творчі документи, значну епістолярну спадщину (фондоутворювач листувався з більше ніж 600 кореспондентами), матеріали до біографії тощо. Також були передані друковані видання та музейні предмети.

Ознайомитися з описом фонду можна за допомогою ресурсу «Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України»

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

Інформацію підготувала провідний архівіст відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Оксана Бублик.