Дмитро Гордєєв (1889-1968)

У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 51-е інформаційне повідомлення, присвячене українському мистецтвознавцю, археологу і педагогу, жертві сталінських репресій Дмитру Петровичу Гордєєву (1889–1968).

Дмитро Гордєєв народився 8 листопада 1889 р. у м. Харків у родині професора Харківського Ветеринарного інституту і вчительки. Після закінчення ІІІ Харківської гімназії у 1908 р. вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету, однак через рік перевівся на історико-філологічний факультет, який закінчив у 1913 р. Залишився працювати в університеті на кафедрі історії і теорії мистецтва та охоронцем фондів в університетському музеї старовини. Паралельно навчався з 1907 р. живопису в Харківській міській школі малювання та у приватних студіях. Брав активну участь у виявленні і збереженні пам’яток живопису і архітектури Харківщини. Перші його наукові праці були присвячені колекціям предметів старовини та архітектурним пам’яткам Харкова.

Любов до візантійського мистецтва обумовила подальший інтерес вченого до дослідження грузинської і вірменської культури та археологічних пам’яток. У 1917 р. за рекомендацією академіка М.Марра обраний ад’юнктом Кавказького Історико-Археологічного інституту в Тбілісі, а в 1922 р. став його дійсним членом. Водночас викладав у Тбіліському Народному університеті і працював у Центральному архіві ГРСР. На громадських засадах працював у Кавказькому відділенні Московського археологічного товариства, Російського географічного товариства, Грузинському товаристві історії і етнографії. Під час перебування на Кавказі до 1930 р. активно вивчав місцеві пам’ятки та брав участь в археологічних експедиціях.

З 1926 р. до 1933 р. за сумісництвом очолював Харківську секцію Київської кафедри мистецтвознавства, а у 1930 р. остаточно переїхав до Харкова. Працював в Українському інституті сходознавства, викладав на кафедрі історії мистецтва Харківського художнього інституту, очолював реорганізацію Всеукраїнського соціального музею ім. Артема. Окрім науково-педагогічної роботи, активно включився громадсько-культурне життя Харкова: був членом Всеукраїнського Археологічного комітету ВУАН і головою комісії Кавказознавства, членом Правління Всеукраїнської Асоціації сходознавства, членом музейних рад Державного художньо-історичного музею, Музею Слобідської України ім. Г. Сковороди, Українського комітету охорони пам’ятників культури.

Восени 1933 р. радянська влада, розвиваючи кримінальну справу доведеного до самогубства 7 липня 1933 р. наркома освіти М.Скрипника, фактично знищила Харківську секцію Київської кафедри мистецтвознавства: упродовж кількох місяців «за злочинну змичку з українськими націоналістами» були репресовані всі її досвідчені працівники. Дмитро Гордєєв був заарештований 10 жовтня 1933 р. працівниками ОГПУ за звинуваченням у приналежності до контрреволюційної організації, яка нібито боролась за відокремлення України від СРСР і приєднання до Німеччини. Засуджений у лютому 1934 р. за статтею 58-2 КК СРСР до 5 років виправно-трудових таборів та засланий до Байкало-Амурського виправного табору (БАМлагу у м. Свободний, РФ). Окрім участі в будівельних роботах працював художником у табірній типо-літографії. Як ударник праці, був звільнений достроково у липні 1936 р. та отримав дозвіл проживати з дружиною в Грузії.

 У 1936–1937 рр. викладав малювання і креслення у школі в Кутаїсі, потім жив у Тбілісі, де з 1952 р. працював старшим науковим працівником Державного музею мистецтв ГРСР. Наукова спадщина вченого налічує сотні вузькопрофільних статей на тему археології і історії живопису (наприклад, «Матеріали для художнього літопису м. Харкова» (1914), «Мініатюри грузинських лицьових рукописів Сіонського давньосховища в Грузії» (1918), «До питання про розгрупування емалей Хахулдського складня» (1928) та ін. Також є автором конспектів лекцій і програм для викладання історії українського мистецтва. Життя Дмитра Гордєєва обірвалося 19 серпня 1968 р. у Тбілісі.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.