Георгій Андрійович Наморадзе (1882–1965)

У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 52-е інформаційне повідомлення, присвячене українсько-грузинському перекладачу, письменнику, громадському діячу, жертві сталінських репресій Георгію Андрійовичу Наморадзе (1882–1965).

Георгій Наморадзе народився 14 жовтня 1882 р. у м. Горі (Грузія) в родині диякона. Навчався у місцевому духовному училищі, Тифліській семінарії (з якої був відрахований у 1901 р. за організацію бунту) та у Бакинській семінарії. У 1907 р. вступив на медичний факультет Київського університету, де провчився до 1911 р.

Значну популярність на Батьківщині йому принесла серія студентських нотаток про життя в Україні «Листи з Києва», адресована читачам м. Тифліс. У 1911 р. він був відрахований з університету, заарештований за участь у революційному русі і засланий на каторжні роботи на строк у 4 роки. Після звільнення у 1915 р. повернувся до Києва і продовжив свою антиурядову діяльність.

На початку 1917 р. був заарештований за антивоєнну агітацію, однак звільнений після Лютневої революції. Працював старшим лікарем, завідувачем медчастини 1-го Київського резервного полку.

За сприяння Народного комісара освіти Олександра Шумського, у 1924 р. він переїхав до м. Харкова і обійняв посаду літературного редактора сектору періодики в республіканському видавництві Держвидав. Редакторська робота дала йому змогу познайомитися з харківськими письменниками і видавцями та бути обраним Головою Харківського осередку письменників.

Власну літературну творчість розпочав у 1929 р. з написання невеликих поезій грузинською мовою. У 1930-х рр. активно займався перекладами на російську і українську мову грузинських п’єс. Наприклад, у 1936 р. у Харківському театрі російської драми українською мовою була поставлена п’єса «Шаміль» драматурга Вакелі (Йона Мегрелідзе). Загалом у Харкові вийшло друком 25 книг Георгія Наморадзе з поезіями, п’єсами і його перекладами творів грузинських письменників (Гришашвілі І., Гулашвілі Т., Наріманідзе С. та ін.).

За дорученням Держвидаву Грузії у 1933 р. він спільно з працівниками Українського інституту ім. Т. Шевченка переклав «Кобзар» грузинською мовою, у 1933–1935 рр. підготував енциклопедичні статті про Грузію та грузинсько-український словник.

29 вересня 1936 р. Георгій Наморадзе був заарештований працівниками НКВС у Харкові. У результаті обшуку у його квартирі були вилучені заборонені книги Остапа Вишні, Гната Хоткевича, Володимира Винниченка, Миколи Бухаріна. У січні 1937 р. письменник був переведений до Лук’янівської в’язниці у Києві та підданий жорстким допитам. 7 червня 1937 р. засуджений Особливою Нарадою при НКВС СРСР до 8 років таборів. Покарання відбував до лютого 1945 р. у Темлазі (Темниківському лісозаготівельному виправно-трудовому таборі) на заході Мордовської АРСР разом з 30-ма тисячами інших ув’язнених.

Після звільнення у 1945 р. переїхав до Грузії, де працював у радгоспі «Удабно». У 1949–1957 рр. працював вчителем російської мови у школі с. Сартичала. Упродовж багатьох років добивався перегляду своєї кримінальної справи і реабілітації. У січні 1953 р. він навіть написав листа грузинською мовою Й. Сталіну з проханням посприяти цьому, але марно. 9 вересня 1956 р. Георгій Наморадзе за клопотанням Петра Панча нарешті був реабілітований Воєнним трибуналом Київського воєнного округу. За сприяння Павла Тичини він був прийнятий до Спілки письменників України і отримав квартиру в Тбілісі.

Після виходу на пенсію у 1957 р. Георгій Наморадзе займався написанням віршів, літературознавчих статей, українсько-грузинських перекладів та підготовкою декад української літератури в Грузії. Зокрема, він є автором низки статей про Лесю Українку, Марка Вовчка, М. Коцюбинського, І. Франка, Т. Шевченка, П. Панча, П. Тичину та ін. українських письменників, які були опубліковані в грузинській «Літературній газеті», журналі «Мнатобі» та газеті «Вечірній Тбілісі».

У творчому доробку Георгія Наморадзе також роман «Що відбувається в тиші» (1951), збірки грузинських поезій, прислів’їв, гуморесок, легенд, п’єс, оповідань. Відомими стали його наукові статті 1950–1960-х рр. з теорії перекладу «Дещо з палеонтології мови», «Про культуру мови», «Про грузинські переклади українських письменників», «Нотатки про теорію перекладу» та ін.

Письменник помер 16 лютого 1965 р. у м. Тбілісі.

У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд Г. А. Наморадзе (ф. 209), що містить 229 од. зб. за 1905–1969 рр. (в основному, рукописи його творів, статей і перекладів). Документи були передані дружиною митця Є. В. Горошко у 1969 р.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.