Галина Голояд (Марта Гай) (1922–2003)

Виказуємо подяку всім дівчатам та жінкам, які беруть участь у визволенні українських територій від окупантів та організовують і здійснюють медичне обслуговування українських військових. Пошановуємо незламних українських жінок, згадуємо знакові постаті української історії і пропонуємо вашій увазі інформаційне повідомлення до 100-річчя від дня народження поетеси, учасниці збройної боротьби ОУН та УПА, референтки пропаганди Яворівського надрайонного проводу ОУН, лицаря Срібного хреста Галини Омелянівни Савицької (1922–2003).

Галина Савицька (у заміжжі – Голояд, Дребот, літ. псевдонім – Марта Гай) народилася 30 червня 1922 р. у м. Львів. Батько – Омелян Савицький, був колишнім вояком Української галицької армії, працював у банку «Дністер». Мати – Олена Савицька, була вчителькою. Після смерті батька, матір з маленькою Галиною переїхала до польського міста Баранув-Сандомерського, а згодом до м.Тарнова, де мати працювала вчителькою. В цьому місті Галина закінчила гімназію та фізико-математичний ліцей в інтернаті при монастирі Святих Урсулянок. Наприкінці 1930-х років юна Галина з матір’ю оселилася в Хелмі.

У 1939 р. вона вступила до ОУН та отримала псевдонім «Оксана» (в подальшому в різні роки мала псевдо «Ярина», «Лиса», «Р»). Тоді ж познайомилася з першим чоловіком – оунівцем Мироном Голоядом. У 1940 р. вісімнадцятирічна Галина вперше пішла під вінець. Молодята перебралися до Львова. Упродовж 1943 р. їй було доручено передавати зашифровані листи декільком членам ОУН, зокрема, Ярославу Дякону. Від 1944 р. брала участь в організації жіночої мережі ОУН у Львові та підготовці медичних сестер Українського Червоного Хреста (далі – УЧХ).

Під час бою у 1945 р. чоловік Мирон Голояд загинув, приблизно тоді ж Галина втратила свою першу дитину. У листопаді її було призначено обласним референтом структур УЧХ на Львівщині, далі – на Закерзонні замість заарештованої Наталки Козакевич. Восени 1945 р. Галина Голояд нанесла візит професору І. Крип’якевичу з проханням підготувати роботи про боротьбу українського народу за державну незалежність.

У липні 1946 р. було започатковано підпільний часопис «Голос України», в якому Галина Голояд під псевдо «Марта Гай» мала публікувати статті про становище України за сталінського режиму. Упродовж зими 1947–1948 рр. займалася видавничою діяльністю в лісових криївках. Навесні 1948 р. допомагала у публікації брошур «Хто такі бандерівці?», яку широко розповсюджували на Галичині, Поліссі, Волині і навіть у Києві.

Навесні 1949 р. з метою підпільної організації відвідала Чернігівщину, а на зворотному шляху зупинилася в Києві. 6 жовтня 1949 р. перейшла на зв’язок до референта пропаганди ОУН Петра Федуна.

Упродовж зими 1949–1950 рр. Галина Голояд підготувала брошури «До зорі», «Люди підпілля», «В’язень». Допомагала у публікації листівок Петра Федуна: «Пам’ятка для українців зі східних областей», «Плян боротьби за звільнення України», «Чому СССР має бути перебудований на принципі незалежних національних держав» тощо.

У квітні 1950 р. Галина Голояд отримала доручення від Петра Федуна передати записку Роману Шухевичу. Була затримана 6 травня і не встигла застрелитися. Під час обшуку в неї віднайшли листи Федуна до Шухевича та інших керівників ОУН, а також інші документи організації. Мати Галини – Олена Григорівна була хворою та потребувала допомоги доньки. Подібні обставини змушували багатьох повстанців погоджуватися на співпрацю з МДБ, однак вона не видавала інформацію. Жінці довелося пройти виснажливі допити з різноманітними формами тиску під час тривалого слідства у тюрмі на Лонцького (м. Львів). Вироком від 5 квітня 1951 р. Галина Голояд була засуджена до 25 років ув’язнення у виправно-трудових таборах з обмеженням у правах на 5 років. Спочатку вона потрапила до Володимирської в’язниці, а згодом до таборів Мордовії. У 1955 р. здійснила невдалу спробу втечі.

Галина Голояд звільнилася з в’язниці у 1964 р. та тимчасово жила у матері. Наступного року 43-річна Галина Омелянівна взяла шлюб з Марком Дреботом. Сім’я оселилася у м. Бурштин на Івано-Франківщині, де вона працювала технічним працівником на Бурштинській тепловій електростанції. У 1967 р. у подружжя з’явився син Богдан. Після звільнення Галина Голояд одразу ж береться за суспільно-культурну роботу. Організувала при Палаці культури Ляльковий театр (згодом «Юний друг природи»). З кінця 1980-х років вела «Школу молитви». Заснувала жіночий патріотичний клуб «Берегиня». На Бурштинському телебаченні вела релігійно-патріотичну програму для дітей та передачу «Я з вами». Силами Галини Омелянівни було зібрано численні архівні дані про боротьбу ОУН-УПА за визволення України.

У 1955 р. Галина Омелянівна звернулася з клопотанням щодо реабілітації, і 19 червня 1955 р. отримала виправдувальний вирок. Того ж року Галину Голояд (Дребот) – Марту Гай було прийнято до Спілки письменників УРСР. Її творча спадщина є яскравим проявом повстанської літератури та відображає побачене власними очима життя й боротьбу оунівців, лідерів спротиву, жінок-патріоток. Перша збірка віршів Галини Савицької-Голояд «До зорі» була видана у підпіллі. У 1995 р. була опублікована поезія «Свіча». За часів Незалежності світ побачили наступні твори: роман «Дорога» (1992 р.), збірка для дітей «Під покровом Богородиці» (1996 р.), «Казка про внука» (1999 р.), кіносценарій «Серце повстанця» (1999 р.), есе «Філософія чину» (2000 р.), нариси «Україна» (2002 р.) тощо.

У 1997 р. була нагороджена журналістською премією ім. Петра Полтави. В останні роки життя переїхала жити до Києва, де мешкала родина сина. Він з дружиною були художниками та виховували сина Марка.

Галина Голояд (Дребот) померла 2 січня 2003 р. на 81-му році життя. Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів до інформаційного повідомлення проекту «АРХІВажлива СПРАВА» Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду Г. О. Голояд (Ф.1296, Оп. 1).

Інформацію підготувала завідувач сектору зберігання друкованих видань, кандидат історичних наук Оксана Бублик.

Фото Галини Голояд (Марти Гай). [1990-ті рр.].
ЦДАМЛМ України ф. 1296, оп. 1, од. зб. 47, арк. 3.
Марта Гай. «За волю». Збірка віршів. Титульний аркуш. Маш. 1950–1964 рр.
ЦДАМЛМ України ф. 1296, оп. 1, од. зб. 7, арк. 1.
Марта Гай. «Воля». Вірш. Маш. [1950–1964 рр.].
ЦДАМЛМ України ф. 1296, оп. 1, од. зб. 7, арк . 4.
Марта Гай. «Українська жінка в ОУН і УПА». Стаття. Газ. «Наша родина». Січень 1996 р. ЦДАМЛМ України ф. 1296, оп. 1, од. зб. 16, арк. 2.
Марта Гай. «Символ». Стаття. Маш. травень 1996 р.
ЦДАМЛМ України ф. 1296, оп. 1, од. зб. 16, арк. 3.