21 липня виповнилося 140 років від дня народження Давида Давидовича Бурлюка (1882–1967) – українського художника-футуриста, теоретика мистецтва і поета. Один із лідерів українського футуризму та засновників світового авангарду відомий всьому світу, але відносно мало знаний в Україні. Більшу частину свого життя митець провів за кордоном, але в центрі його творчості завжди були українські мотиви і національний колорит. До ювілею митця пропонуємо ознайомитися з 10-ма цікавими фактами про його діяльність:
1. Давид Бурлюк народився 21 липня 1882 р. на хуторі Семиротівщина Харківської губернії (нині Сумська обл.) у родині управителя графського маєтку. Походить з давнього козацького роду: його предки є вихідцями з Криму (возили звідти на продаж сіль і худобу), а їхні нащадки були писарями на Запорізькій Січі. Всього у родині було 6 дітей, яким батько надав чудову освіту: сестра Давида Людмила також стала відомою художницею, брати Володимир і Микола – живописцем-кубофутуристом і поетом відповідно.
2. Нещасний випадок у дитинстві призвів до втрати Давидом Бурлюком лівого ока, яке було замінене скляним протезом та згодом стало важливою складовою епатажного стилю митця.
3. Давид Бурлюк розпочав художню творчість у 1890 р., коли почав робити пейзажні малюнки у щоденнику. Перший портрет з натури виконав у 1897 р. – портрет сестри Людмили. Під час навчання у Олександрівській чоловічій гімназії (1893–1895) виявив неабиякий хист до малювання, визнаний художниками Олександром Венігом і Костянтином Первухіним, та отримав прізвисько «Художник».
4. Продовжив художню освіту в Казанській художній школі (1898–1899), Одеському художньому училищі (1899–1901), Мюнхенській школі А. Ашбе та Мюнхенській академії мистецтв (1902–1903) і в Парижі (1904). У цей період він створив понад 350 етюдів у жанрі реалізму.
5. З середини 1900-х років розпочалась еволюція стилю художника від реалізму до імпресіонізму і зародків футуризму. Значною мірою цьому посприяло його знайомство у 1908 р. з яскравою представницею європейського кубізму та футуризму Олександрою Екстер, разом з якою вони організували в Києві першу в Україні виставку творчості лівих художників «Ланка». Після успішних виставок у Одесі (1909), Катеринославі (1911) та вступу братів Бурлюків до Нового Мюнхенського об’єднання разом з Пабло Пікассо, роботи молодого художника почали користуватися великим попитом.
6. У 1911–1914 рр. Давид Бурлюк навчався у Московському училищі живопису, скульптури та зодчества. У цей період він остаточно порвав з імпресіонізмом і неопримітивізмом та перейшов до футуризму в живописі і літературі, брав активну участь у виставках художнього об’єднання «Синій вершник» у Німеччині. У січні 1912 р. став співзасновником художнього об’єднання футуристів «Бубновий валет». Після знайомства з Володимиром Маяковським, ввів його до кола поетів. Нова поетична і художня школа футуристів була проголошена ними у грудні 1912 р. у спільному скандальному маніфесті «Ляпас громадському смаку». Творчість Давида Бурлюка була квінтесенцією характерних для футуризму рис – антиестетичності та епатажності. У її центрі була тема жінки – його коханої дружини Марусі та тематична лінія України, а його картинам властиві відповідні тони – жовтогарячі, зелено-жовті, сині.
7. У 1913–1914 рр. митець організував турне футуристів, під час якого виступав з лекціями і власними віршами. Після цього став редактором «Першого футуристичного журналу» (1914) та одним з видавців «Газети футуристів» (1918). Був організатором різноманітних епатажних заходів у Петрограді та Москві, наприклад у 1916 р. був проголошений Головою Земної кулі у «Товаристві голів Земної кулі» поета Велиміра Хлєбнікова. У 1917 р. у Самарі відбулась його перша власна малярська виставка.
8. Після революційних подій 1917 р. Давид Бурлюк до кінця життя жив у еміграції – спочатку в Японії, потім у США. Видавав у Нью-Йорку журнал «Колір і рима», багато мандрував, брав участь у великих міжнародних виставках у Німеччині, Франції, Австралії і США (наприклад, у виставці в Філадельфії 1926 р.).
9. У 1956 і 1965 рр. Давид Бурлюк разом з дружиною Марією побували у Криму на запрошення Лілії Брік та одеського «бурлюкознавця» Семена Кирсанова. Художник називав себе «татарсько-запорізьким футуристом», пам’ятаючи про своє козацьке і кримське походження. До еміграції він мандрував Кримом лише двічі – у 1901 і 1913 рр. Давид Бурлюк милувався красою кримської природи, робив замальовки та гостював у свого давнього друга, поета Григорія Петнікова.
10. Давид Бурлюк є автором понад 15000 картин. Найвідоміші роботи, присвячені Україні – «Святослав» (1915), «Козак Мамай», «Запорожці у поході», «Тарас Шевченко». У 1962 р. митець хотів привезти виставку своїх картин до України, але не отримав згоди радянської влади. Давид Бурлюк помер 15 січня 1967 р. у Нью-Йорку. Згідно з заповітом, його прах був розвіяний над Атлантичним океаном.
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
ЦДАМЛМ України, ф. 625, оп. 1, од. зб. 130, арк. 10.
Пап., туш, кольор. олів. Січень 1965 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 625, оп. 1, од. зб. 232, арк. 1.
Пап., туш, кольор. олів, фломастер. Січень 1965 р.
ЦДАМЛМ України, ф. 625, оп. 1, од. зб. 232, арк. 2.
ЦДАМЛМ України, ф. 625, оп. 1, од. зб. 130, арк. 9.