Ярослава Музика

У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 53-е інформаційне повідомлення, присвячене українській художниці, реставраторці, громадській діячці, жертві сталінських політичних репресій Ярославі Львівні Музиці (1894–1973).

Ярослава Музика (Стефанович) народилася у 10 січня 1894 р. у с.Залізці в Королівстві Галіції і Лодомерії (Австро-Угорщина) (нині – Тернопільська обл.) у родині радника судді. У підлітковому віці разом із батьками переїхала до Львова. Художню освіту здобувала у Мистецькій студії Станіслава Батовського-Качора (1917–1919), на факультеті пластики Вільної академії мистецтв у Львові (1920–1923) та у Вільній академії мистецтв А. Лота у Парижі (1935). Основою для формування її власного мистецького стилю стали українські фольклорні образи, народне вбрання та орнамент. З 1928 р. працювала реставраторкою у Національному музеї у Львові та стажувалася у художника-реставратора Ігоря Грабаря. У середині 1930-х років Ярослава Музика опинилася в центрі культурно-мистецького життя Львова та стала співзасновницею і головою Асоціації незалежних українських митців (1931–1939), брала участь у всіх її виставках. У 1934 р. стала співорганізаторкою Українського жіночого конгресу у м. Станіслав (Івано-Франківськ). У цей період художниця активно працювала у жанрі графіки, вивчала українську народну творчість, писала портрети сучасників. Відомі твори цього періоду у жанрі живопису – «Старий з бородою» (1923), «Княгиня Ольга» (1925), «Гуцул із люлькою» (1928), «Леся Українка» (1930-ті), у жанрі графіки – лінорит «Звірята» (1937), «Жіночий портрет» (1933) та ін.

Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР у 1939 р. Ярослава Музика стала членкинею Спілки художників України та організовувала художні виставки у Львові, Харкові, Києві, Одесі і Москві. Після початку Другої світової війни залишилась одна в окупованому Львові, її чоловік, вчений-мікробіолог Максим Музика змушений був евакуюватися зі студентами до Середньої Азії.

У 1945 р. під псевдонімом Сова художниця була зв’язковою Романа Шухевича. Після закінчення війни відновила творчу роботу і організацію виставок у Києві та Львові. 8 листопада 1948 р. Ярослава Музика була заарештована працівниками МДБ під час відрядження до Криму за звинуваченнями у зв’язках з бандерівським Центральним проводом ОУН та наданні матеріальної допомоги підпільникам. Під час жорстоких допитах у спецтаборі МДБ у Києві написала зізнання. 18 червня 1949 р. засуджена Особливою нарадою при МДБ СРСР до 25 років виправно-трудових таборів з відбуванням покарання у спецтаборі м. Братська (Іркутська область). В таборі художниця захворіла на туберкульоз. Була звільнена 6 червня 1955 р. після численних клопотань колег-митців. Реабілітована у 1956 р.

Другий період творчості художниці припав на 1957–1967 рр. У цей час її твори, створені в різних жанрах графіки, з великим успіхом експонувалися на персональних виставках. Серед них – лінорити, ліногравюри («Дівчина за вишиванням», «Лісова казка», «Портрет дівчини», «Сажотрус»), літографії («Мати»), портети, написані пастеллю і гуашшю (портрети М. Рудницького (1963), М. Лисюка (1964) та ін.), вітальні листівки, екслібриси та перегородчаста емаль.

Загалом її творча спадщина нараховує близько 2000 творів у різних жанрах образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва: гравюра, малярство (іконографія, портрет, натюрморт, пейзаж), станкова і ілюстративна графіка, мозаїка, живопис на склі, емаль, екслібрис, килимарство та ін. Також Ярослава Музика писала статті і нариси про портретну техніку та творчість відомих українських митців. Підтримувала тісні зв’язки і листувалася з живописцем Миколою Глущенком, графіком Василем Касіяном, мистецтвознавцем Іваном Вроною та письменницею Вірою Вовк.

Життя Ярослави Музики обірвалося 23 листопада 1973 р. у м. Львові. Мисткиня похована на Личаківському кладовищі.

У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд Я.Л.Музики, що включає 28 од. зб. за 1925–1973 рр., а також численні оригінали листів художниці, що відклалися у фондах Віри Вовк (ф. 1212), Івана Врони (ф. 358), Василя Касіяна (ф. 196).Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.