До Дня Незалежності України та у рік 85-річного ювілею від дня народження презентуємо інформаційне повідомлення, присвячене Герою України (2000), одному з борців за свободу і незалежність України, провіднику українського національно-демократичного визвольного руху 1980-х–початку 1990-х років, політику, громадському діячу, публіцисту та політичному в’язню, лауреату Державної премії України ім. Т.Шевченка (1996) В’ячеславу Максимовичу Чорноволу (1937–1999).
Майбутній політик народився 24 грудня 1937 р. у селищі Єрки на Черкащині у сім’ї нащадка давнього козацького роду Максима Чорновола і представниці славного роду цукрозаводчиків-меценатів Акулини Терещенко. Здобув освіту у Вільхівецькій середній школі (1946–1955) і на факультеті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1955–1960). У студентські роки його статті публікувалися в багатьох газетах, а дипломна робота була присвячена дослідженню публіцистики забороненого до 1956 р. письменника Бориса Грінченка.
У 1960–1963 рр. працював редактором на Львівській студії телебачення, а в 1964 р. через політичні переконання не був допущений до навчання в аспірантурі Київського педагогічного інституту.Разом із Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Євгеном Сверстюком, Василем Стусом, Ігорем Калинцем, Алою Горською, Лесем Танюком та іншими «інакомислячими» В’ячеслав Чорновіл став співзасновником рухів шістдесятників (друга половина 1950-х – 1960-х рр.) та дисидентів (1970–1980-х рр.). Боровся проти радянського авторитарного режиму та його антилюдської ідеології, виступав за державний суверенітет України, відродження її мови, культури, церкви. Брав участь у діяльності Клубу творчої молоді.
4 вересня 1965 р. разом з Іваном Дзюбою і Василем Стусом виступив у кінотеатрі «Україна» з протестом на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» проти арештів української інтелігенції. Передувала цій відкритій акції непокори його запальна промова на відкритті пам’ятника Тарасу Шевченку в с. Шешори на Гуцульщині.Після виходу видатних зразків політичної публіцистики «Правосуддя чи рецидиви терору?» (1966) та «Лихо з розуму (Портрети дванадцяти «злочинців»)» (1967) В’ячеслав Чорновіл став розглядатися радянською владою як один із найнебезпечніших її ворогів.У Львові заснував та редагував підпільний «Український вісник» (1970–1972, 1987–1989 рр.), на сторінках якого інформував про порушення гарантованих Конституцією УРСР прав і свобод українців та публікував популярні в самвидаві твори заборонених письменників.
В’ячеслав Чорновіл обвинувачувався у «антирадянській агітації і пропаганді», «поширенні наклепницьких вигадок, які паплюжать радянський державний і суспільний лад» та був засуджений 4 рази. Відбув 3 строки ув’язнення (1967–1969, 1972–1979, 1980–1985) у таборах суворого режиму в Мордовії і Якутії, сумарно провівши у місцях позбавлення волі близько 10 років.
Після звільнення став незаперечним лідером українського визвольного руху та співзасновником Української Гельсінської спілки, що виникла 7 липня 1988 р. у Львові. З вересня 1989 р. був членом новоствореного Народного Руху України та входив до складу його керівного органу – Великої Ради.
У березні 1990 р. В’ячеслав Чорновіл був обраний Народним депутатом України, у 1990–1992 рр. обіймав посаду Голови Львівської обласної ради. Він був ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р. У 1991 р. політик став учасником перших президентських виборів в Незалежній Україні та, набравши 7,5 млн голосів, посів друге місце. З 1992 до 1999 р. був Головою Народного Руху України, від 1995 р. – членом української делегації в ПАРЄ.
Політик загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем 25 березня 1999 р. У його похоронах на Байковому кладовищі взяли участь сотні тисяч людей. До сьогодні в українському суспільстві не вщухають дискусії з приводу того, як би склалася історія відновленої Української держави, якби першим її Президентом став В’ячеслав Чорновіл.З повагою і вдячністю згадуємо борця і натхненника Незалежності України та представляємо вашій увазі окремі документи з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України.
Нагадуємо, що у роботі з архівними документами користувачі мають право публікувати, оголошувати, цитувати та іншим чином відтворювати зміст архівних документів з посиланням на місце їх зберігання і з дотриманням умов передбачених законодавством (ЦДАМЛМ України, ф.__, оп.__, од. зб.__, арк.__).
ЦДАМЛМ України, ф.1217, оп.1, од. зб. 8, арк. 1
ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 1, од. зб. 611, арк. 3.
ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 2, од. зб. 3, арк. 1.
ЦДАМЛМ України, ф. 1212, оп. 2, од. зб. 3, арк. 2.
