Анатолій Солов’яненко (1932 – 1999)

Донецький «соловейко»…
До 90-річчя від дня народження Анатолія Солов’яненка

«Народився я … неподалік Донецька в родині шахтаря…», – саме так про себе розповідав Анатолій Борисович в інтерв’ю виданню «Українські вісті» в листопаді 1978 р.

Відомий оперний співак з’явився на світ 25 вересня 1932 р. Під час Другої світової війни разом з родиною був евакуйований із Донецька. У 1949 р. вступає до Донецького політехнічного інституту на гірничий факультет. Після випуску у 1954 р. починає працювати викладачем на кафедрі графіки та нарисової геометрії. Але музика завжди була частиною його життя. Тому під час навчання в інституті бере уроки у соліста Донецького оперного театру Олександра Коробейченка і не припиняє заняття, коли починає викладати нарисову геометрію.

У 1962 р. Анатолій Солов’яненко взяв участь у концерті художньої самодіяльності майстрів мистецтв і художніх колективів Донеччини в Києві. Саме ця подія і стала початком його кар’єри. Завдяки важкій праці та таланту його виступи високо оцінили і запросили до Київського театру опери та балету. «Було мені тридцять років, коли приїхав до Києва на республіканський огляд самодіяльних митців. Того ж, 1962 р., запросили до Київської опери як стажера. Невдовзі взяв участь у концерті для учасників Всесвітнього конгресу профспілок, який відбувся у Москві. А ще через кілька місяців виїхав на стажування до міланського оперного театру «Ла Скала»» (з інтерв’ю газеті «Українські Вісті» в листопаді 1978 р., рубрика «Розкрилля таланту»).

У міланському театрі відомий співак Дженнардо Барра стає його наставником. А у 1965 р. Анатолій Солов’яненко бере участь у конкурсі естрадної пісні «Неаполь проти всіх» в Італії та перемагає. Разом з ним у той самий період в театрі «Ла Скала» вчився Микола Кондратюк. Лише в 1978 р. Анатолій Борисович закінчив Київську консерваторію імені П. І. Чайковського. Але вже на той момент він був солістом Київської опери (з 1965 р.). «Згадуючи свої «виходини» в Київський театр, добре слово мовлю багатьом своїм колегам і, насамперед, народній артистці СРСР Єлизаветі Чавдар» (з інтерв’ю газеті «Українські Вісті» в листопаді 1978 р.). У 1967 р. відзначений званням заслуженого артиста УРСР, а у 1975 р. – народного артиста СРСР.

У репертуарі А. Солов’яненка: «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського (партія Андрія, одна з найбільш високо оцінених у виконавській майстерності оперного співака), «Наталка Полтавка» М.Лисенка. Виконував арію Надира в опері Ж. Бізе «Шукачі перлин», партію Маріо Каварадоссі в опері Дж. Пуччіні «Тоска», Рудольфа («Богема» Дж. Пуччіні), Кавалера де Гріє («Манон» Ж. Массне), Едгара («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї) та багато інших.

Анатолій Борисович виступав на багатьох континентах. Так, у Північній Америці концерти були у США та Канаді. Його запросили у всесвітньо відомий нью-йоркський театр «Метрополітен-опера», де він працював за контрактом у 1977-1978 рр. Його талант нікого не залишав байдужим. У 1997 р. Солов’яненко став лауреатом Державної премії імені Т. Шевченка. Однак, не тільки природній талант, а й наполеглива праця змогла викресати вражаючий тенор: «Я народився в шахтарському краї, зростав у середовищі людей суворої і мужньої професії, які ніколи не добували ні легкого вугілля, ні легкого хліба.

Змалку у мою свідомість увійшла на перший погляд проста, але дуже мудра істина: чого не посієш, того не матимеш» (інтерв’ю з журналу «Вітчизна», №8, 1980 р.).

Анатолій Солов’яненко пішов з життя у 66 років, 29 липня 1999 р., на своїй дачі в смт. Козин.

У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд №1409 А.Б.Солов’яненка, що містить 439 од. зб. за 1935–2007 рр. Документи фонду були передані його дружиною Світланою Солов’яненко у 2004 та 2013 рр.

Інформацію підготувала зберігач фондів відділу «Літературно-мистецькі Плюти» ЦДАМЛМ України Юлія Курило.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.