Жозефіна Діндо (1902-1953)

У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 55-е інформаційне повідомлення, присвячене українській скульпторці польського походження, репресованій у 1937 р., дружині відомого скульптора Бернарда Кратка, Жозефіні Костянтинівні Діндо (1902–1956). Жозефіна Діндо народилася 11 грудня 1902 р. у м. Варшава (тоді – Царство Польське).

У 1905 р. залишилася сиротою, а під час Першої світової війни була евакуйована до Риги, де навчалася у середній школі. Восени 1917 р. переїхала до Харкова. Художню освіту здобувала в класі малюнка у професора Михайла Пестрикова та у Харківському художньому інституті (1920–1926). Під час навчання зблизилася з викладачем Бернардом Кратком, із яким невдовзі взяла шлюб. Тодішній Харків став містом розквіту авангардних ідей. Мисткиня активно спілкувалася з Володимиром Татліним, Василем Єрміловим, Казимиром Малевичем і Михайлом Бойчуком та під їхнім впливом звернулася до напрямку конструктивізму.

Після закінчення інституту працювала у галузі станкової і монументальної скульптури, а також пластики малих форм (із використанням гіпсу, дерева, порцеляни). У особовому фонді №331 у ЦДАМЛМ України відклалися фотографії низки її ранніх робіт 1920 р. та десятків гіпсових і дерев’яних скульптур 1920–1930-х рр. Це, в основному, чоловічі та жіночі портрети, монументальні скульптури робітників різних професій та спортсменів (наприклад, «Пастушка», «Тенісистка», «Льотчик», «Робітниця» та ін.), а також жанрові скульптурні композиції («Дощ іде», «Жнива», «Шахтарі» та ін.).

Монументальна скульптура мисткині характеризується синтезованою формою великого стилю зі складним психологічним напруженням – яскравими прикладами є скульптури «Селянка» (1920), «Мати» (1926), «Пастушка» (1926), «Безпритульний», «Крик», «Мольба». Найвідоміші її твори: пам’ятник Розі Люксембург для Харкова (1921), барельєфи на фасадi санаторію в Одесі (1928), проєкти пам’ятників Тарасу Шевченку для Харкова (1933) і Миколі Гоголю в Москві (1935) та скульптурне оздоблення Піонерського парку в Києві (1935). Вона займалася створенням станкових скульптур та жанрових скульптурних композицій до 1948 р. З 1930 р.

Жозефіна Діндо викладала у Одеському художньому інституті, де долучилася до організації скульптурно-керамічного факультету. З 1933 р. була доценткою, а потім – професоркою Київського художнього інституту. Паралельно з академічною зайнятістю почала працювати на Городницькому порцеляновому заводі, де займалася виготовленням скульптур малої форми з фарфору. За словами мистецтвознавців Антона Шебетка і Ольги Школьної, справжній успіх їй принесли створені на заводі порцелянові скульптури «Делегатка», «Посудниця», «Молочниця», «Жниця». Дослідники, які вивчали творчість скульпторки за матеріалами ЦДАМЛМ України та інших архівів, знайшли у цих роботах елементи ар-деко, кубізму, конструктивізму та української іконописної традиції. 12 червня 1937 р.

Жозефіна Діндо була заарештована працівниками НКВС за обвинуваченням у шпигунстві в інтересах Польщі. Після 7 місяців перебування у Київській Лук’янівській в’язниці засуджена Особливою Нарадою НКВС до 10 років виправно-трудових таборів. Покарання відбувала у Карлазі НКВС у Карагандинській області СРСР. Всі 22 скульптури в її майстерні були знищені при арешті, тому до нашого часу вцілили лише 6 її робіт 1920–1930-х рр.

7 жовтня 1940 р. вона була звільнена внаслідок перегляду її справи за відсутністю доказів і складу злочину. Мисткиня офіційно реабілітована посмертно аж у 1988 р., чому передували десятки звернень 1940–1950-х рр. від неї та її чоловіка до різних органів радянської влади з проханням про її реабілітацію.

На початку 1941 р. Жозефіна Діндо отримала дозвіл на повернення до Києва. Незабаром розпочалась радянсько-німецька війна, проте вона не змогла евакуюватись з міста через отримане поранення.

У 1943 р. мисткиня відновила роботу у майстернях Київського художнього інституту. Трагічно загинула 18 травня 1953 р. у своїй квартирі в Києві, похована на Лук’янівському цвинтарі поряд з чоловіком, який прожив до 1960 р.

Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.

#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України

Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.

Жозефіна Діндо. 1920-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 195, арк. 4.
Жозефіна Діндо під час навчання в школі. [1910-ті рр.]. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 195, арк. 4.
Ж. К. Діндо. «Селянка». Дерево. 1920 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 46, арк. 1.
Екзаменаційна робота студентки Харківського художнього інституту Ж. К. Діндо. Гіпс. 1925 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 47, арк. 3.
Ж. К. Діндо. «Пастушка». Гіпс. 1926 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 54, арк. 1.
Ж. К. Діндо поряд зі своєю скульптурною композицією у м. Дзержинську (нині – Торецьк) Донецької обл. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 54, арк. 9-10.
Ж. К. Діндо. Жіночий портрет. Гіпс. 1920–1930-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 48, арк. 1.
Ж. К. Діндо. Чоловічий портрет. Гіпс. 1920–1930-ті рр. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 49, арк. 1.
Ж. К. Діндо поряд з монументальною скульптурою робітниці. Гіпс. Б/д. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 52, арк. 2.
Відповідь керівництва Лук’янівської в’язниці на запит Бернарда Кратка щодо місця перебування Жозефіни Діндо. 14 квітня 1938 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 2, од. зб. 7, арк. 1.
Ж. К. Діндо поряд зі свою скульптурою «Тенісистка». Гіпс. 1932 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 61, арк. 1.
Повідомлення Управління Північно-Уральського виправно-трудового табору Бернарду Кратку про етапування Жозефіни Діндо до Київської в’язниці. 7 травня 1940 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 2, од. зб. 7, арк. 5.
Ж. К. Діндо. Проєкт пам’ятника Тарасу Шевченку на конкурс в Харкові. 1933 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 1, од. зб. 62, арк. 1.
Заява Ж. К. Діндо директору Київського художнього інституту щодо відновлення на роботі і повернення її скульптур. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 2, од. зб. 8, арк. 1.
Скарга Ж. К. Діндо прокурору УРСР. Автограф. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 3, од. зб. 17, арк. 1.
Лист Ж. К. Діндо до Б. М. Кратка. Автограф. 4 листопада 1952 р. ЦДАМЛМ України, ф. 330, оп. 3, од. зб. 13, арк. 17.