У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 110-річного ювілею української художниці, письменниці і громадської діячки Таїсії Павлівни Жаспар (Филипович) (1912–1986) представляємо документи її особового фонду №1123, що зберігається у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Життя і творчість Таїсії Жаспар оповиті таємницями, загадковістю і легендами про її зв’язки зі спецслужбами в українській та закордонній пресі, щедро прикрашеними реальними і вигаданими фактами. Елегантна дама невисокого зросту, рухлива, кокетлива, говірка і, водночас, – таємнича, привертала до себе неабияку увагу чоловіків і спецслужб кількох держав.
Таїсія Филипович народилася 18 жовтня 1912 р. (сама ж вона стверджувала, що у 1914 р.) у м. Тобольську у родині штурмана пароплава. Після 1917 року її сім’я втекла від війни до китайського м. Харбіна, яке стало одним із найбільших осередків еміграції для вихідців із колишньої Російської імперії.
Після вбивства батька у 1927 р. родина жила в бідності. У 1930 р. дівчина одружилась з екс-офіцером Юрієм Хомяковим та переїхала до Шанхаю – головного ділового та фінансового центру Далекого Сходу. Тут вона працювала в редакції російськомовної газети «Шанхайська зоря», викладала у школі для емігранток та залучала робітниць з емігрантського середовища для роботи у фотостудіях, ресторанах, нічних клубах тощо.
Таїсія Жаспар передусім відома як талановитий графік, засновниця першої професійної школи для жінок у Шанхаї (1932), благодійного притулку для бідних дівчат із діаспори (1936) та як організаторка художніх виставок. Як керівник благодійної організації вона спілкувалася з впливовими шанхайцями та поступово увійшла до місцевої еліти. Наприклад, її друзями були знаменитий артист Олександр Вертинський і британський мільярдер Віктор Сассун.
У 1937 р. вона вийшла заміж за консула Шанхайської французької концесії Андре Жаспара – двоюрідного брата Шарля де Голля, що суттєво підвищило її статус і дало можливість вільно займатися улюбленою справою – живописом.
Художню освіту здобувала у приватних художніх студіях М. Кичігина і В. Подгурського у Шанхаї (1945) та в Академії Шаньєр у Парижі (1946–1947). На творчості мисткині суттєво позначився вплив китайського живопису та східної художньої стилістики. Основний жанр, у якому вона працювала, – графічний портрет, оскільки з юності її цікавили сильні та незвичайні особистості.
Проживаючи у м. Шанхай від 1930 до 1945 р., художниця змальовувала різні типажі цікавих людей, які їй зустрічались, а також збирала разом із чоловіком колекцію традиційного китайського живопису, частина якої (430 сувоїв) у 1957–1960 рр. була подарована нею Київському музею східного та західного мистецтва (нині – Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків).
Жоден мистецький і світський захід тогочасного Шанхаю не відбувся без участі мисткині та громадської діячки. З 1937 по 1947 рр. вона була постійною організаторкою та учасницею виставок портрета. У 1939, 1945, 1949 рр. відбулися її персональні виставки у Шанхаї, а в 1958, 1964, 1967 і 1968 рр. – у Катанії (Італія). З 1941 р. вона була членом Товариства громадян СРСР у Шанхаї.
Від початку 1940-х рр. Таїсія Жаспар шукала шляхи повернення на батьківщину і отримала дозвіл у 1952 р. Живучи за кордоном, вона ідеалізувала радянський лад, однак її фантазії вмить були розвіяні вже під час подорожі поїздом до СРСР: її вразили бідність, крадіжки, бруд і відсутність зручностей на станціях, велика кількість п’яниць, дефіцит житла й атмосфера закритого суспільства.
Кожен із тисяч емігрантів, які поверталися до СРСР, перебували під наглядом спецслужб: одних вербували, інших арештовували, за рештою наглядали. Випадок Жаспар був особливим, оскільки вона завжди перебувала у центрі антирадянської публіки. За інформацією дослідника Едуарда Андрющенка, вона постійно перебувала під наглядом агентів МДБ, які присвоїли їй псевдонім «Католичка» та накопичили 5 томів агентурних донесень під назвою «Справа-формуляр Жаспар Т.П.». Наприклад, у Шанхаї донесення на неї писали люди з найближчого оточення – подруги та учениці-художниці.
За свідченнями агентів, вона одночасно була агентом американської, британської і французької розвідок, однак переконливих доказів цього МДБ (а потім – КДБ) так і не здобуло. Водночас, у мистецьких колах ходили чутки, що художниця була агенткою КДБ. Після переїзду до Києва у лютому 1952 р. вона працювала у графічній секції Спілки художників СРСР, продовжила брати активну участь у виставках та створила цілу галерею образів сучасників, видатних діячів культури і науки та низку портретних серій.
Найвідоміші її портрети – «Зоя» (1943), «Китайські діти» (1945), «Китайська дівчинка» (1950), «Мати» (1960), «Франка Віола» (1966), «Ш. де Голль» (1968); серії – «Жінки Шанхаю» (1949), «Українські письменники» (1956–1957), «Діти Сицилії», «Батраки й хазяї Сицилії» (1958–1965). Її оповідання і вірші часто друкувались у журналах «Радянська жінка», «Барвінок» та ін.
У 1958 р. вийшла її книга «Повість про Сицилію», а у 1963 р. у Києві – перша збірка «Апельсиновий сад», проілюстрована нею. Життя Таїсії Жаспар обірвалося 25 листопада 1986 р. у Києві. Документи особового фонду Т. П. Жаспар №1123 були передані до ЦДАМЛМ України її чоловіком К. О. Криловим у 1988 р. Він містить 30 од. зб. за 1936–1988 рр.
Основний масив документів складають матеріали творчої діяльності (фотокопії портретів, оповідання, вірші, статті мисткині), матеріали до її біографії, індивідуальні та групові фото. У невеликій кількості представлені її листи. У фонді містяться документи, від листування до промови на відкритті виставки, які висвітлюють весь процес передачі цінної колекції до Музею Ханенків.
Цінну інформацію містять й альбоми 1936–1938 рр. із сотнями фото з Шанхаю, які є джерелом для вивчення Китаю 1930-х рр., а також емігрантського середовища. Для оптимізації пошуку інформації про склад і зміст документів Архів-музей долучає відсканований опис особового фонду Т. П. Жаспар (ф. 1123, оп. 1) до інформаційного повідомлення проєкту «АРХІВажлива СПРАВА». Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:
• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua
• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/
• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/
• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A
• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain
• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/
