Представляємо 56-е інформаційне повідомлення у рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям», присвячене українському прозаїку, поету-неосимволісту, журналісту, представнику Розстріляного відродження Дмитру Михайловичу Тась–Могилянському (1901–1938) та інформуємо, що документи особового фонду митця ф. 927, який містить збірку поетичних та прозових творів 1920-1930 років, матеріали до біографії, світлини, вже доступні для вивчення на ресурсі «Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України».
https://ksi-csamm.archives.gov.ua/inventories/1377/
Дмитро Тась народився 28 січня 1901 р. у м. Чернігів у дворянській родині. Його батько, письменник Михайло Могилянський походив з роду шляхтичів Русобтовських–Могилянських. Юнак навчався у Петроградській гімназії Карла Мая та Чернігівському педагогічному інституті.
Почав писати з 1916 р., друкуватися – у 1918 р., коли на сторінках «Чернігівської земської газети» були надруковані його перші вірші: «Задивився я на обрій», «На Десні», «Тумани сиві», «Струнка тополя» та інші. З 1925 року Дмитро Тась жив у Києві, а у 1930 р. переїхав до Харкова.
Працював журналістом у журналах та газетах «Соціалістична Харківщина», «Знання», «Піонерія», «Пролетарська правда». Його вірші та оповідання публікувались у київських журналах «Глобус», «Нова громада», «Життя і революція», харківських періодичних виданнях «Всесвіт», «Кіно», «Літературний ярмарок», «Червоний шлях», «Література, наука, мистецтво», а також у «Чернігівській земській газеті».
Його твори також вміщено у збірниках «Голод» (Чернігів, 1919) і «Квартали» (Харків, 1924). Вибрані вірші поета увійшли до «Антології української поезії», виданої «Книгоспілкою» у 1931 р. У 1927 р. у Києві вийшла друком збірка оповідань «Ведмеді танцюють», у 1930 р. – збірка новел «Сад».
У 1928 р. була надрукована велика поема «Аглая». Написані ним збірки поезій «Трави» (1924) і «Парус» (поч. 1930-х) так і не були опубліковані, а поема «Колгоспна осінь» побачила світ в уривках. Письменник також відомий як перекладач творів А. П. Чехова на українську мову. Важливо, що тоді кожний, навіть невеличкий, твір майже забутого нині Дмитра Тася викликав живу реакцію громадськості, преси і літературних критиків, що свідчила про постійну цікавість до творчості молодого письменника, яка за багатьма своїми ознаками була новаторською.
Наприклад, критик-сучасник митця Фелікс Якубовський розглядав збірку «Ведмеді танцюють» як свідчення народження нової української реалістичної прози. Літературознавець називає Дмитра Тася «насамперед талановитим ліриком, здебільшого романтиком, навіть естетом, співцем душі розгублених, безпорадних», і вказує на цікаві композиційні експерименти автора та глибокий символізм його творів. А критик Яків Савченко підкреслив досконалість форми лірики Дмитра Тася та вважав його разом із Дмитром Фальківським першими представниками неосимволізму в українській літературі.28 січня 1938 р.
Дмитро Тась був заарештований працівниками НКВС. 25 лютого 1938 р. засуджений «Трійкою» при УНКВС СРСР по Московській області до розстрілу. Страчений у в’язниці в Московській області 28 лютого 1938 р. Його єдиний син Ярема, народжений у 1924 р. у Чернігові, загинув у 18-річному віці в 1941 р. у Битві за Москву.
У січні 1958 р. родичі митця отримали сфальсифіковане свідоцтво про його смерть від запалення легенів 23 вересня 1942 р., однак добились його посмертної реабілітації Московським обласним судом 14 березня 1958 р.
Ці документи зберігаються в особовому фонді Д. М. Тася–Могилянського №927. Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
