У межах проєкту «Україна. Знати – це перемагати!» представляємо інформаційне повідомлення до 140 річчя від дня народження видатного українського художника-монументаліста, графіка, фундатора відомої мистецької школи Михайла Бойчука (1882–1937).
1. Михайло Бойчук народився 30 жовтня 1882 р. у с. Романівка (нині – Теребовлянський район Тернопільської області). Михайло був старшим серед сімох дітей Лева (Левонтія) та Ганни Бойчуків. Навчався у художній студії Юліана Панькевича у Львові, приватній рисувальній школі у Відні, в Краківській та Мюнхенський академіях мистецтв.
2. Матеріальну допомогу для навчання талановитого хлопця надало Наукове товариство імені Шевченка та митрополит Андрей Шептицький. Його учителями були Флоріан Цинк, Юзеф Унежинський, Леон Ян Вичулковський.
3. Продовжив навчання у Парижі у Поля Рансона та Поля Серюзьє. З 1905 р. починає брати участь у художніх виставках.
4. Митець активно цікавиться архаїчним та давньоукраїнським мистецтвом. У 1909 р. засновує майстерню неовізантійського мистецтва. Учні вивчали мистецтво Єгипту, Греції, Японії, освоювали різноманітні техніки настінних розписів тощо.
5. Майстерня стала основою його майбутньої мистецької школи. Серед його учнів Софія Налепінська (Налепінська-Бойчук), Микола Касперович, Софія Бодуен де Куртене, Хелена Шрамм, Софія Сегно, Яніна Леваковська та інші. Здійснює подорожі до Італії, відвідує Флоренцію, Равенну, Венецію.
6. У 1911 р. Михайло Бойчук переїздить до Львова, займається реставраційними роботами та монументальним живописом. Ним були відреставровані ікони Національного музею у Львові, здійснені відновлювальні роботи у маєтку Розумовських у с. Лемеші (нині – Козелецький район Чернігівської області). Здійснив розписи каплиці Дяківської бурси у Львові, церкви монастиря отців Василіян у с. Словіта (нині – Львівська область).
7. У роки Першої світової війни разом з братом був висланий до Арзамасу. Після повернення у 1917 р. оселився у Києві. Став одним із засновників Української державної академії мистецтв та Асоціації революційного мистецтва України, відігравав активну роль у становлення вищої мистецької освіти в Україні. Продовжував займатися реставраційною діяльністю, зокрема, Софійського собору, Успенського собору Єлецького монастиря у Чернігові.
8. Виховав плеяду художників-бойчуківстів. Серед них Тимофій Бойчук, Онуфрій Бізюков, Кирило Гвоздик, Антоніна Іванова, Сергій Колос, Іван Липківський, Оксана Павленко, Іван Падалка, Василь Седляр та ін. Ними були здійснені розписи Луцьких казарм у Києві, Українського павільйону на Всесоюзній сільсько-господарській виставці у Москві, санаторію ім. ВУЦВК на Хаджибейському лимані в Одесі, Червонозаводського театру в Харкові, оформлення агітпоїздів, пароплавів тощо.
9. 25 листопада 1936 р. Михайло Бойчук був заарештований. Митця обвинувачували в українському буржуазному націоналізмі, шпигунстві та участі у контрреволюційній організації. 13 липня 1937 р. Михайло Бойчук був розстріляний. Твори були знищені, така ж доля спіткала й його дружину та більшість учнів, які були репресовані.
10. У 1992 р. у рідному селі Романівка Михайлу та Тимофію Бойчукам було встановлено пам’ятник. Їхні імена присвоєні вулицям у Києві, Львові, Тернополі, Теребовлі. З 2000 р. Київський інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну носить ім’я Михайла Бойчука.
До 130-річчя від дня народження митця Архівом-музеєм було створено виставковий проєкт, який містить низку цікавих та знакових архівних документів про митця.
Ознайомитися з проєктом можна за посиланням https://old.archives.gov.ua/Sec…/Persons/Boychuk/index.php
