У рамках віртуального проєкту «Архів-музей на допомогу вчителям» розміщуємо 57-те інформаційне повідомлення про жертву сталінських репресій, українського художника і мистецтвознавця Івана Івановича Врону (1887–1970).
Іван Врона народився 29 вересня 1887 р. у с. Отроч на Люблінщині. Освіту здобував на юридичному факультеті Московського університету (1910–1914), художній студії К. Юона (1912–1914) та на живописному факультеті Української академії мистецтв у Києві (1918–1920).
У 1914–1915 рр. працював помічником присяжного повіреного, у 1915 р. мобілізований на фронт, де був начальником санітарної бригади. До 1917 р. також був контролером земського союзу.
У 1918 р. взяв участь у розписі Луцьких казарм у складі учнів майстерні М. Бойчука. У 1918–1919 рр. – помічник юрисконсульта Київського округу водних шляхів, у 1919 р. – член колегії прокурорів Верховного касаційного суду УСРР, у 1919–1920 рр. – член Київського губернського відділу юстиції. У 1920–1921 рр. був головою Волинської губернської робітничо-селянської інспекції та заступником голови виконавчого комітету Волинської губернської ради.
До 1924 р. обіймав посаду завідувача організаційного відділу НКВС УСРР. У 1924–1930 рр. Іван Врона був першим ректором Київського художнього інституту, у 1930–1933 рр. і 1945–1948 рр. викладав у ньому. У 1925–1931 рр. був директором Музею мистецтв ВУАН, у 1926–1930 рр. очолював Вищу кінорепертуарну комісію при Наркомосі УСРР, у 1930–1932 рр. завідував Київською філією Державного видавництва України.
Одночасно у 1920-х роках був одним із лідерів Асоціації революційного мистецтва України, дійсним членом соціологічної комісії ВУАН та обіймав різні партійні посади в КП(б)У. У 1933 р. Іван Врона був заарештований, 14 лютого 1934 р. засуджений «трійкою» при Колегії ГПУ УРСР за статтею 54-11 КК УРСР («участь у контрреволюційній організації») до 5 років заслання у виправно-трудовому таборі на Далекому Сході.
Покарання відбував у 1934–1936 рр. у Бамлагу НКВС. Після звільнення у 1936–1941 рр. працював у Москві та Можайську, у 1943–1944 рр. викладав у Середньоазіатському державному університеті в Ташкенті. 21 вересня 1943 р. з нього Президією Верховної Ради УРСР була знята судимість, а 23 квітня 1958 р. він був повністю реабілітований Президією Київського Обласного суду.
У 1944–1970 рр. обіймав керівні посади в Інституті теорії та історії архітектури в складі Академії архітектури УРСР. Іван Врона помер 5 січня 1970 р. у м. Києві. Іван Врона є автором низки мистецтвознавчих праць – монографій про життя і творчість Анатоля Петрицького (1968), Карпа Трохименка (1957), Михайла Дерегуса (1957), статей і нарисів з історії мистецтва та ін.
Як голова Вищої кінорепертуарної комісії долучився до виробництва перших українських кінофільмів «Тарас Шевченко» (1926) і «Тарас Трясило» (1927) П. Чардиніна, «Ягідка кохання» (1926), «Сумка дипкур’єра», «Звенигора» (1927), «Арсенал» (1929) і «Земля» (1930) О. Довженка та ін. Звертаємо вашу увагу, що у ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд І. І. Врони №358, який містить 899 од. зб. у складі 2 описів за 1900–1999 рр.
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготував завідувач сектору просвітньої та виставкової роботи відділу використання інформації документів та комунікацій, канд. іст. наук Ігор Резнік.
Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:
• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua
• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/
• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/
• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A
• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain
• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/
