У межах віртуального проєкту «АРХІВажлива СПРАВА» та з нагоди 130-річного ювілею українського поета, основоположника і теоретика українського футуризму (панфутуризму) Михайла Васильовича Семенка (1892–1937) представляємо інформаційне повідомлення, архівні документи та друковані видання, що зберігаються у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України.
Михайло Васильович народився 31 грудня 1892 р. у селі Кибинці, що нині у Миргородському районі Полтавської області. Його мати закінчила лише початкові класи церковноприходської школи, проте стала письменницею і друкувалася під ім’ям Марія Проскурівна. Саме вона прищепила своєму сину любов до літератури. Батько, Василь Леонтійович, служив писарем земської управи в містечку Хорол.
Михайло закінчив Хорольську гімназію, Курське реальне училище, два роки навчався на Санкт-Петербурзьких загальноосвітніх курсах педагога Олександра Черняєва. З виникненням в Україні футуризму Михайло став його палким прихильником. Підтримуючи нову течію в літературі, він заперечував увесь попередній художній досвід та «провінційне» мистецтво.
1913 р. виходить друком його перша збірка «Prelude» (Прелюд), написана під впливом поетів із київського угруповання символістів «Української хата». 1914 р. побачили світ дві збірки «Дерзання» і «Кверофутуризм», якими Семенко розпочав течію українського кверофутуризму – мистецтва шукання.
Зразки ранньої творчості Семенка сповнені урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами. Мовні та формальні експерименти направлені на здивування та збентеження читача. Проте деструкція форми й відкидання класичних літературних надбань, зокрема спадщини Т. Шевченка, не завадила поету чинити вагомий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х рр.
Паралельно з написанням збірок прогресивний поет планував продовжити навчання, однак здобути подальшу освіту завадила Перша світова війна – Михайла призвали до армії, де він служив телеграфістом у Владивостоці. Саме в цей період молодий поет познайомився зі своєю першою дружиною Лідією Іванівною Горенко і написав збірки «П’єро здається» та «П’єро кохає» в стилі імпресіонізму й символізму. У віршах поет представляє себе в образі ліричного героя П’єро, використовуючи зовсім нові мотиви і творчі рішення.
1917 р. Михайло та Лідія одружилися, а згодом у шлюбі народилися двоє дітей.Повернувшись до Києва Семенко видав збірки «П’єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», а також поему «Ліліт». 1919 р. проголосив «революційний футуризм» й опублікував «Дві поезофільми». 1920 р. М. Семенко у співавторстві з М. Любченком і О. Слісаренком видали «Альманах трьох».
Цього ж року він став редактором першого номера літературно-мистецького тижневика «Мистецтво» за 1920 р. 1921 р. М. Семенко видав збірку «Проміння погроз» і організував «Ударну групу поетів-футуристів», згодом перейменовану на асоціацію панфутуристів «Аспанфут».
Проголосивши панфутуристичну теорію, поет наголошував, що класичне «академічне» мистецтво, досягнувши свого найбільшого розвитку, має бути назавжди змінене на нове «надмистецтво». Однак у 1924 р. через критику у літературних колах М. Семенко змушений був перейти на позиції «лівого фронту» і перетворив групу «Аспанфут» на «Комункульт».
У 1924–1927 рр. працював головним редактором Одеської кінофабрики ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління ). 1927 р. поет заснував нове об’єднання футуристів «Нова ґенерація». Його членами стали письменники Г.Шкурупій, Д.Бузько, Л.Скрипник, О.Полторацький, О.Влизько; художники В. Меллер, А. Петрицький та ін.
Зазнавши критики від влади в тому, що футуризм є шкідливим літературним напрямом, поет став прихильником більшовицької революції. У цей період виходять збірки «Малий кобзар і нові вірші» (1928 р.) та «Європа й ми» (1929 р.). Проте Семенко мало-помалу відходив від літературного процесу, дедалі більше розчаровуючись у комуністичних ідеалах.
1929 р. обійняв посаду заступника голови Всеукраїнської асоціації революційного кіно, а на початку 1930-х рр. став одним із засновників Спілки письменників України. Особисте життя Михайла складалося непросто. Вочевидь причиною цього був непростий характер митця.
1927 р. поет розлучився з першою дружиною Лідією. Другою дружиною стала акторка театру й кіно Наталія Ужвій. У подружжя народився син Михайло. 1936 р. цей шлюб також завершився розлученням.
26 квітня 1937 р. поета заарештували в київському готелі «Континенталь». Серед іншого, влада інкримінувала йому участь у вигаданій Українській фашистській націоналістичній терористичній організації, зв’язки з польськими і німецькими «фашистами» та планування теракту проти перших осіб республіки.
23 жовтня 1937 р. Михайля Семенка засудили до вищої міри покарання і наступного дня розстріляли у київській в’язниці НКВС. Поховано лідера українського футуризму у Биківнянському лісі. За хрущовської «відлиги» Головна військова прокуратура визнала, що Михайля Семенка репресували безпідставно.
Здобутки Михайля Семенка в українській літературі – нова течія в українській літературі, півтора десятки поетичних збірок, редаговані ним літературні часописи. Свої перші кроки на літературній ниві з допомогою поета робили Ґ.Шкурупій, Ю.Яновський та М. Бажан. Також поет став редактором двосерійної кінострічки «Тарас Шевченко» (1926 р.).
Копіювання та відтворення на інших ресурсах допускається за умови посилання на ЦДАМЛМ України.
#ЗвіроюуПеремогуУкраїни
#ЦДАМЛМ_України
#архів_музей_літератури_і_мистецтва_України
Інформацію підготувала головний спеціалівст відділу використання інформації документів та комунікацій Марія Бугаєва.
Запрошуємо скористатися ресурсами Архіву-музею у мережі:
• Комплексна система інформатизації ЦДАМЛМ України https://ksi-csamm.archives.gov.ua
• Сайт ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/
• Описи фондів ЦДАМЛМ України https://csamm.archives.gov.ua/opysy-fondiv/
• YouTube-канал ЦДАМЛМ України https://www.youtube.com/channel/UCKI0LjDaKNui5pQvke-Ut9A
• Telegram-канал АРХІВ-МУЗЕЙ https://t.me/csamukrain
• Instagram https://www.instagram.com/_archive_museum_/
ЦДАМЛМ України, ф. 428, оп. 1, од. зб. 15, арк. 6.
